Вивчення проблем розвитку малого підприємництва. Зменшення вартості при використання інформаційних систем. Наявність кризи збуту на внутрішньому ринку у зв’язку з браком вільних коштів. Рівень технічної озброєності при значному інноваційному потенціалі.
Мале підприємництво дає ринковій економіці гнучкість, мобілізує фінансові і виробничі ресурси населення, несе в собі могутній антимонопольний потенціал, слугує серйозним фактором структурної перебудови і забезпечення проривів науково-технічного прогресу, вирішує проблему зайнятості та інші соціальні проблеми ринкового господарства. Значення вивчення проблем розвитку малого підприємництва підсилюється тим, що малому бізнесу менш за все пощастило у відношенні державної та іншої підтримки. Недооцінка малого підприємництва, ігнорування його економічних і соціальних можливостей можуть бути кваліфіковані як великий стратегічний прорахунок, який може призвести до багатьох народногосподарських негативів. Без підтримки держави і без власної внутрішньо-групової взаємодії малий бізнес не завжди може протистояти у конкурентній боротьбі великому капіталу, відстоювати свої економічні, політичні і соціальні інтереси. Мале підприємництво не має яких-небудь істотних переваг в кредитно-фінансовій системі, в митному захисті, відчуває значні перешкоди в розвитку бізнесу, діє в неймовірно складних умовах для існування.Малий бізнес, або мале підприємництво, представляє самий численний шар дрібних власників, як внаслідок своєї масовості в значній мірі визначають соціально - економічний і частково - політичний рівень розвитку країни. Більшість вчених під малим бізнесом розуміють діяльність, яка здійснювана невеликою групою осіб, або підприємство, кероване одним власником. Як правило, найбільш загальними критеріями, на основі яких підприємства відносяться до малого бізнесу, є: чисельність персоналу, розмір статутного капіталу, величина активів, обєм обороту (прибутку). За даними Світового банку, загальне число показників, по яких підприємства відносяться до субєктів малого підприємництва (бізнесу), перевищує 50. Згідно з Указом Президента України «Про державну підтримку малого підприємництва» субєктами малого підприємництва є зареєстровані у встановленому порядку фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, а також юридичні особи - субєкти підприємництва будь - якої організаційно - правової форми та форми власності, в яких середня облікова чисельність працюючих за звітний період не перевищує 50 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1000000 грн.Підприємства належать до підприємств малого бізнесу, якщо вони відповідають встановленим критеріям. Достатньо повну класифікацію підприємств можна скласти, користуючись такими ознаками: 1) мета та характер діяльності; 2) форма власності; 3) національна належність капіталу; 4) правовий статус і форма господарювання; 5) галузево-функціональний вид діяльності; 6) технологічна й територіальна цілісність; 7) розмір за кількістю працівників. Рішення про перетворення державного підприємства на казенне приймає Кабінет Міністрів України за однією з таких умов: а) підприємство провадить виробничу або іншу діяльність, яка відповідно до чинного законодавства може здійснюватись тільки державним підприємством; б) головним споживачем продукції підприємства (понад 50 відсотків) є держава; в) підприємство є субєктом природних монополій. За національною належністю капіталу заведено розрізняти підприємства (фірми): національні - капітал належить підприємцям своєї країни; закордонні - капітал є власністю іноземних підприємців повністю або в тій частині, що забезпечує їм необхідний контроль; такі підприємства створюються у формі філій або дочірніх фірм і реєструються в країні місцезнаходження; змішані - капітал належить підприємцям двох або кількох країн; їхня реєстрація здійснюється в країні одного із засновників такого підприємства; якщо метою створення змішаного підприємства є спільна підприємницька діяльність, то його називають спільним. Таке підприємство може бути зареєстроване як самостійне або як філія іншого підприємства (фірми).Повним товариством визнається товариство, учасники якого відповідно до увязненого між ними договором займаються підприємницькою діяльністю від імені товариства і несуть відповідальність по його зобовязаннях своїм майном. Повне товариство повинне мати фірмове найменування, що містить або імена всіх його учасників і слова «повне товариство», або імя одного чи декількох учасників з додаванням слів «і компанія» і слова «повне товариство». Якщо ведення справ повного товариства доручається одному обличчю, то інші учасники для здійснення угоди повинні мати доручення від імені, на котрого було покладене ведення справ товариства. Важливою особливістю повного товариства є положення про те, що його учасники несуть відповідальність своїм майном по зобовязаннях товариства, а учасник повного товариства, що не є його засновником, нарівні з іншими учасниками відповідає по зобовязаннях, що виникло до його вступу в повне товариство.
План
Содержание підприємництво ринок інноваційний
Вступ
1. Теоретичні аспекти малого бізнесу в сучасній економіці
1.1 Сутність та роль малого бізнесу
1.2 Класифікація підприємств
1.3 Комерційні організації як субєкти малого бізнесу
2. Особливості функціонування субєктів малого бізнесу в Україні
2.1 Розвиток та проблеми малого бізнесу в Україні
2.2 Малий бізнес в країнах зарубіжжя
2.3 Законодавство України про малий бізнес
2.4 Основні напрямки удосконалення системи розвитку малого бізнесу в Україні
3. Процес створення та реєстрація підприємства
3.1 Вибір виду діяльності та обґрунтування необхідності створення підприємства
3.2 Установчі документи щодо створення підприємства
Висновок
Список використаної літератури
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
