Розвиток людського ресурсу і міжнародна конкурентоспроможність країн - Автореферат

Розвиток людського ресурсу і міжнародна конкурентоспроможність країн людський ресурс національний економікаЯк свідчить досвід високорозвинутих країн світу, упродовж другої половини ХХ ст. традиційні джерела їхньої національної могутності - розмір території країни, її природні ресурси, чисельність населення, військовий потенціал, рівень економічного розвитку та геостратегічні переваги - поступово втрачали свою «виключність» у забезпеченні високого конкурентного статусу національних економік, натомість на перший план висувалися такі фактори, як наявність потужного інноваційного потенціалу держав, швидкість опанування ними науково-технологічною моделлю економічного розвитку, а також якість людського ресурсу та умови його відтворення. Так, потребує подальшого дослідження сучасна субординація факторів міжнародної конкурентоспроможності національних економік з виокремленням в їхній системі такого провідного компоненту, як людський ресурс, котрий в умовах формування постіндустріальної моделі розвитку світового господарства перетворюється на визначальний чинник забезпечення високого конкурентного статусу країн. Методологічною основою дисертації є історико-логічний метод (при дослідженні категорії «людський ресурс» та класифікації теорій, що розкривають його зміст, а також розкриття еволюції становлення й розвитку світової та вітчизняної наукової школи дослідження людського ресурсу: п.1.1); системно-структурний аналіз економічних процесів та явищ (при дослідженні процесів транснаціоналізації людського ресурсу на мікро-, державному, регіональному та глобальному рівнях: п.2.3); аналіз та синтез (при дослідженні сучасних форм прояву інтелектуалізації виробництва у суспільному відтворенні, зясуванні ролі людського ресурсу у формуванні стратегічних конкурентних переваг країн та впливу інвестицій в людський ресурс на показники інтелектуального та освітньо-кваліфікаційного рівня населення: п.1.2, 2.1, 2.2); метод кількісного та якісного порівнянь (при оцінці якісних та кількісних характеристик людського ресурсу України за міжнародними критеріями його конкурентоспроможності: п.3.1); статистичний та графічний методи (під час обробки та узагальнення статистичних даних та їх відображення у найбільш інформативній формі - таблиці, рисунки, діаграми тощо: п.1.2, 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2). Нові наукові положення, отримані особисто автором, які виносяться на захист, полягають у наступному: Вперше: - розкрито методологічну сутність і проведено класифікацію основних теорій та концепцій, що розкривають зміст поняття «людський ресурс» у філософсько-антропологічному, економічному, соціологічному та управлінському аспектах, і на цій основі виокремлено шість історичних етапів його дослідження з домінуючою для кожного з них теорією та визначальними критеріями: І-й етап (стародавні часи - до XVII ст.) філософські концепції та вчення - переважно філософське трактування ролі людини у створенні багатства з превалюванням моральних цінностей у суспільній та економічній діяльності індивіда; ІІ-й етап (XVII ст. Проведений у дисертації глибокий теоретичний аналіз, а також узагальнення та структуризація основних концепцій, які розкривають зміст поняття «людський ресурс» у філософсько-антропологічному, економічному, соціологічному та управлінському аспектах, дозволили автору виокремити основні етапи досліджень з даної проблематики за домінуючими критеріями: переважно філософське трактування ролі людини у створенні багатства з превалюванням моральних цінностей у суспільній та економічній діяльності індивіда (філософські концепції та вчення: Аристотель, Ксенофонт, Т.Аквінський, Епікур, Платон, Сократ та ін.); вартісна оцінка продуктивної функції людини (кількісна економіка: У.Петті, Д.Міль, А.Кетле, А.Лавуазьє та ін.); трактування людини та її здібностей як своєрідного основного капіталу (класична політекономія: А.Сміт, Д.Рікардо, Д.Міль, К.Маркс, Е.Енгель, Ж.Сей, І.Тюнен, І.Фішер та ін); трактування ролі людини у виробничих процесах через призму морально-психологічних та біхейвіористичних мотивів трудової діяльності (неокласичні теорії: А.Маршалл, Д.Кейнс, П.Самуельсон, К.Макконнелл, Д.Гелбрейт, М.Фрідмен, А.Голдмен та ін.); особистісні риси індивідів як фактор їхньої мотивації та прийняття управлінських рішень (теорії потреб: А.Маслоу, К.Альфредер, Ф.Герцберг, Д.Мак-Клеланд та ін. та когнітивні теорії: В.Врум, Д.Кемпбелп, Е.Локк, Е.Лоулер, П.Портер та ін.); взаємозалежність розвитку людини та продуктивності її праці, людські параметри у визначенні результативності економічних процесів (теорія людського капіталу: Г.Беккер, Т.Шульц, Е.Денісон, Е.Лезер, Дж.Мінцер, Ш.Розен, Ф.Уелч, Б.Чизвік та ін.).Міждисциплінарне дослідження сутності людського ресурсу, багатофакторний аналіз міжнародної конкурентоспроможності країн через призму розвитку людського ресурсу та аналіз впливу людського ресурсу на формування стратегічних конкурентних переваг країн дозволили автору сформулювати наступні висновки: 1.