Розвиток людських ресурсів виробничої організації - Автореферат

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствамиРоботу виконано в Харківському національному економічному університеті Міністерства освіти і науки України (м. Захист відбудеться 25 березня 2010 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.051.01 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України за адресою: 91034, м. Обґрунтовано необхідність використання поняття "людські ресурси" для забезпечення інтелектуалізації капіталу та розкрито роль освітніх програм для розвитку людських ресурсів. Для визначення резервів розвитку людських ресурсів виробничої організації запропоновано модель людини виробничої організації, яка синтезує в собі характеристики моделі компетентної, економічної, соціальної та моделі людини, що самоактуалізується. Розроблено багатофакторну економіко-математичну модель оцінки рівня розвитку людських ресурсів виробничої організації, що побудована на координатах "розвиток людини - розвиток виробничої бази - стратегії розвитку людських ресурсів".Аналіз класичних і новітніх розробок стосовно розвитку людських ресурсів дозволяє зробити висновок про недостатній рівень дослідження таких теоретичних і методичних аспектів цієї проблеми, як кількісно-якісна діагностика джерел активізації трудової поведінки людини в організації, аналіз узгодженості розвитку інтелектуальних ресурсів підприємства з розвитком інших ресурсів (матеріальних, фінансових, інформаційних, організаційних), обґрунтування програм розвитку людських ресурсів за допомогою навчання, удосконалення форм і технологій підвищення освітньо-професійного потенціалу персоналу виробничих організацій для інтелектуалізації їхнього капіталу. проаналізовано розвиток людських ресурсів виробничої організації з використанням моделей людини; У роботі використані: історико-логічний підхід (у ретроспективному аналізі понять і категорій, які використовуються в дослідженні людини в економічній системі); метод наукового узагальнення (при обґрунтуванні науково-теоретичних і практичних висновків); дедукції, індукції, системного підходу при визначенні системи моделей людини у виробничій організації і їх характеристик; метод порівняльного аналізу (при визначенні ролі інтелектуальних ресурсів виробничої організації); методи аналізу та синтезу (при обґрунтуванні актуальності забезпечення підприємств машинобудування людськими ресурсами); матричний метод (в порівняльному аналізі рівня розвитку людських ресурсів і виробничого потенціалу підприємства); метод візуалізації даних (при представленні результатів анкетного опитування); анкетування (при визначенні ступеня забезпеченості ресурсами організації, їх збалансованості; програмно-цільовий підхід (при розробці програми розвитку людських ресурсів організації); метод експертного опитування (для оцінки характеристик моделі людини і факторів, які впливають на її формування і розвиток); метод кореляційно-регресійного аналізу (при побудові багатофакторної економіко-математичної моделі рівня розвитку людських ресурсів, кореляційних плеяд за оцінками характеристик моделі людини і факторів, які впливають на них); факторний аналіз (при виявленні груп показників, що формують латентні чинники розвитку людських ресурсів виробничої організації). Основний науковий результат полягає в розробці теоретичних, методичних і науково-практичних положень та рекомендацій щодо управління розвитком людських ресурсів виробничих організацій і зводиться до такого: уперше: розроблено процедуру кількісно-якісного аналізу рівня розвитку людських ресурсів підприємства з використанням узагальненої моделі людини як інструменту, який дозволяє оцінити мотиваційні джерела активної поведінки персоналу, визначити резерви їхнього розвитку; дістали подальший розвиток економіко-статистична модель оцінки ефективності управління розвитком людських ресурсів організації, у якій критерієм вибрано показник повернення інвестицій в освіту, а чинниками - частку витрат на навчання персоналу в сукупних витратах підприємства, інформаційну забезпеченість праці, продуктивність праці, рівень задоволеності персоналу виконуваною роботою, стан психологічної атмосфери в колективі, готовність резерву кадрів посісти керівні посади, рівень соціалізації людських ресурсів та культурологічні цінності колективу;В межах органічної концепції менеджменту сформувалася дві школи, які досліджують проблеми забезпечення виробничих організацій робочою силою в ринкових умовах: школа управління персоналом і школа управління людськими ресурсами. Позиціонування поняття "людські ресурси" в системі близьких понять і категорій, які використовуються в менеджменті персоналу (персонал, трудові ресурси, кадри, людський фактор та ін.), показало, що в них мало уваги приділяється особистісно-психологічним та інтелектуальним характеристикам людини, які формують потенціал її результативної праці в інформаційному суспільстві.

Основний зміст роботи