Розвиток лізингу в Україні - Реферат

Актуальність розвитку лізингу в Україні, включаючи формування лізингового ринку, обумовлена передусім несприятливим станом парку устаткування: значна питома вага морально застарілого устаткування, низька ефективність його використання, немає забезпеченості запасними частинами тощо. Одним з варіантів рішення цих проблем може стати лізинг, який обєднує всі елементи зовнішньо-торгівельних, кредитних та інвестиційних операцій. Перехід до ринкової економіки поставив перед промисловими підприємствами ряд проблем, головною з яких являється наступна: як затвердитися в умовах зростаючої конкуренції, скорочення ринку збуту через невисокі ціни продукції та неплатоспроможність, складність пошуку постачальників сировини, матеріалів та обмеженості фінансових ресурсів. Вони не можуть оновлювати свої основні фонди, впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу і вимушені брати кредити.Лізинг - важлива складова державної стратегії розвитку будь-якої цивілізованої країни. Лізинг (в сучасному розумінні) зявився в розвинених країнах у 50-ті роки минулого сторіччя. Лізинг в світовій економіці займає друге місце за обсягами інвестицій після банківського кредиту, тому що він є одним з найбільш прогресивних методів матеріально-технічного забезпечення виробництва і відкриває користувачам широкий доступ до передової техніки і технологій. Співвідношення річних обсягів ринку лізингу і ВВП у середньому у світі дорівнює 1,55%, у країнах, що демонструють швидкі темпи економічного зростання, - близько 5% Лізинг, що посідає важливе місце в економіці багатьох країн, є ознакою їх прогресивного розвитку. Лізинг здебільшого не передбачає додаткового забезпечення з боку лізингоодержувача, оскільки лізингодавець залишається власником предмета лізингу і має на нього всі права.Лізинг є інноваційним для України інструментом залучення капіталу, а також має значне значення у період економічної кризи. Сьогодні в Україні лізинг є одним з найбільш перспективних інструментів, що надає підприємствам реальну можливість формувати та оновлювати техніко-технологічну базу, підвищувати конкурентоздатність продукції, оптимізувати витрати. Зростання ринку лізингу в Україні можна проілюструвати, використавши різні показники зростання, наприклад: ·Загальну вартість лізингових активів протягом року; Рейтинг першої десятки лізингодавців за 2012 рік, який проводить Асоціація «Українське обєднання лізингодавців», очолила компанія ВТБ Лізинг Україна з портфелем у 3,5 млрд. гривень, друге місце посів Райффайзен Лізинг Аваль з портфелем 2 млрд. гривень, на третьому - УНІКРЕДИТ Лізинг з портфелем в 1,57 млрд. грн. Також компаніями з іноземним капіталом є лідируючі «Райффайзен Лізинг Аваль», яка є дочірньою компанією Райффайзен Банк Аваль та Райффайзен Лізинг Інтернаціональ; та «УНІКРЕДИТ Лізинг», яка входить до складу фінансової групи UNICREDIT Group, і 100% акцій якої належать УНІКРЕДИТ Лізинг (Італія).неврегульованість окремих складових лізингової діяльності, зокрема, питань вторинного лізингу, повернення предмета лізингу лізингодавцю, взаємовідносин між учасниками лізингу у випадку пошкодження предмета лізингу тощо; - нестабільність законодавства, що створює додаткові ризики для лізингу, який за своєю сутністю є довгостроковою операцією. Недостатня інтеграція у міжнародне законодавче поле щодо лізингу: - національні положення (стандарти) обліку, що стосуються операцій лізингу, не повною мірою відповідають міжнародним стандартам; по більшості національних стандартів обліку відсутні методичні рекомендації; Україна не є учасником цілого ряду міжнародних конвенцій, які стосуються лізингу. Учасниками ринку лізингу є: - Виробники/продавці/постачальники активів, які можуть надаватися у лізинг - вони за допомогою лізингу мають змогу розширити обсяги та пришвидшити збут своїх товарів та послуг. Лізингоодержувачі - юридичні та фізичні особи, яким лізинг дозволяє швидко та з мінімальними витратами отримати у тривале користування необхідні їм основні засоби та деякі супутні послуги.

Зміст

Вступ

1. Сутність лізингу

2. Переваги лізингу та його застосування

3. Розвиток лізингу в Україні

Висновок

лізинг фінансування ринок актив

Основними чинниками, що стримують розвиток лізингу в Україні, є: Недосконалість законодавчого забезпечення: - колізії та протиріччя між окремими законодавчими актами, що регулюють лізингову діяльність;

- неоднозначність трактування окремих положень нормативно-правових актів щодо операцій лізингу;

- неврегульованість окремих складових лізингової діяльності, зокрема, питань вторинного лізингу, повернення предмета лізингу лізингодавцю, взаємовідносин між учасниками лізингу у випадку пошкодження предмета лізингу тощо; - нестабільність законодавства, що створює додаткові ризики для лізингу, який за своєю сутністю є довгостроковою операцією.

Недостатня інтеграція у міжнародне законодавче поле щодо лізингу: - національні положення (стандарти) обліку, що стосуються операцій лізингу, не повною мірою відповідають міжнародним стандартам; по більшості національних стандартів обліку відсутні методичні рекомендації;

- Україна не є учасником цілого ряду міжнародних конвенцій, які стосуються лізингу.

Несприятливий податковий клімат: - дискримінаційний податковий режим в оподаткуванні податком на додану вартість відсотків та комісій лізингодавців при фінансовому лізингу (порівняно з банками);

- відсутність прийнятної податкової амортизації по лізингових активах, що належать до основних засобів виробничого призначення (3 група основних засобів);

- безпідставність сплати при міжнародному фінансовому лізингу податку (15%) на весь лізинговий платіж, що надходить нерезиденту;

- неможливість віднесення на валові витрати всіх коштів, що витрачаються на страхування лізингових активів.

- Обмеженість можливостей залучення коштів для фінансування лізингових операцій, недосконалість структури джерел фінансування лізингових операцій.

- Недостатня фінансова стійкість лізингодавців.

- Недостатній розвиток та обмежене використання інфраструктури ринку лізингу (бюро кредитних історій, реєстр обтяжень рухомого майна, реєстр обтяжень нерухомого майна, механізми страхування фінансових ризиків тощо).

- Недостатність кваліфікованих кадрів у сфері лізингу та низький рівень обізнаності з питань лізингу серед представників малого та середнього бізнесу. Учасниками ринку лізингу є: - Виробники/продавці/постачальники активів, які можуть надаватися у лізинг - вони за допомогою лізингу мають змогу розширити обсяги та пришвидшити збут своїх товарів та послуг.

- Лізингоодержувачі - юридичні та фізичні особи, яким лізинг дозволяє швидко та з мінімальними витратами отримати у тривале користування необхідні їм основні засоби та деякі супутні послуги.

- Лізингодавці - юридичні особи, які, передають у тривале користування основні засоби та надають супутні послуги лізингоодержувачам, залишаючись власниками лізингових активів протягом терміну дії договору лізингу. Лізингодавцями можуть бути: - банки, що надають послуги лізингу (фінансового лізингу);

- фінансові установи, що не є банками, які, займаючись виключно фінансовими послугами, надають основні засоби у фінансовий лізинг;

- не фінансові установи, що серед інших видів діяльності надають послуги фінансового лізингу, або фінансового та оперативного лізингу;

- не фінансові установи, що надають послуги оперативного лізингу.

- Банки та інші фінансові установи (страхові компанії, інститути спільного інвестування тощо), які за допомогою лізингу можуть розширювати спектр своїх послуг, збільшувати клієнтську базу.

- Держава зацікавлена у розвитку лізингу, оскільки він є інвестиційним механізмом, що сприяє оновленню техніки та технологій, зростанню конкурентоздатності економіки, зменшенню енергоємності та матеріалоємності виробництва, зростанню екологічної та технічної безпеки виробництва, покращенню умов праці, розвитку малого та середнього бізнесу, сільського господарства, соціальної сфери тощо, підвищенню ефективності виробництва та добробуту населення, розширенню податкової бази, зростанню бюджетних надходжень.

Політика держави щодо формування та розвитку ринку лізингу в Україні має бути спрямована на: - дотримання учасниками ринку лізингу вимог законодавства;

- дотримання єдиних підходів при розробці та реалізації політики щодо учасників кредитних відносин на фінансовому ринку;

- забезпечення захисту прав учасників ринку лізингу;

- запобігання монополізації та створення умов для розвитку добросовісної конкуренції на ринку лізингу, забезпечення рівних можливостей для доступу до ринку лізингових послуг;

- створення умов для ефективної мобілізації та розміщення фінансових ресурсів учасників ринків фінансових послуг з урахуванням інтересів суспільства;

- забезпечення прозорості та відкритості ринку лізингу;

- зміцнення та динамічний розвиток вітчизняного ринку лізингу, підтримання довіри до нього та сприяння його інтеграції в європейський та світовий ринки лізингу.

Державне регулювання ринку лізингу здійснюється шляхом: - ведення Державного реєстру фінансових установ;

- розробки та затвердження нормативно-правових актів, обовязкових для виконання учасниками ринку лізингу, контролю за їх виконанням;

- здійснення контролю за достовірністю інформації, що надається учасниками ринку лізингу;

- нагляду за діяльністю лізингодавців;

- застосування уповноваженими державними органами заходів впливу.

Формування та розвиток ринку лізингу в Україні мають базуватися на наступних принципах: - ефективність - максимальна реалізація можливостей ринку лізингу в оновленні основних засобів (машин, обладнання, транспортних засобів, обєктів нерухомого майна), впровадження найсучаснішої техніки та технологій в економіку України для забезпечення її конкурентоздатності та ефективності, для задоволення життєвих потреб населення;

- рівноправність учасників кредитних відносин на фінансовому ринку - забезпечення рівних можливостей та спрощення умов доступу інвесторів та позичальників на ринок фінансових ресурсів, недопущення монополії та дискримінації прав і свобод субєктів ринку лізингу;

- захист прав учасників лізингових угод - створення необхідних умов (правових, соціальних, економічних) для реалізації прав та інтересів всіх учасників лізингових угод;

- прозорість та відкритість - забезпечення зацікавлених осіб достатньою та достовірною інформацією щодо лізингодавців;

- контрольованість - створення надійно діючого механізму обліку та контролю, запобігання зловживанням на ринку лізингу;

- конкурентність - забезпечення необхідної свободи підприємницької діяльності лізингодавців, створення умов для здорової конкуренції у залученні ними фінансових ресурсів, недопущення монополізації окремих секторів ринку лізингу через можливість залучення окремими лізингодавцями безкоштовних (бюджетних) фінансових ресурсів.

1.Закон України «Про фінансовий лізинг» від 11.12.03 р., №1381-IV з наступними змінами і доповненнями.

2.Ладюк О. Д. Розвиток лізингу в Україні: переваги і недоліки / О. Д. Ладюк // Финансы, учет, банки. - 2008. - № 14. - С. 59-65.

3.Програма розвитку лізингу в Україні на період 2008-2012 роки // Лізинг в Україні. - 2008. - №3. - 24 с.

4.Українське обєднання лізингодавців: Підсумки діяльності лізингодавців за 2012 рік [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http//www.leasing.org.ua

5.Лізинговий ринок: проблеми його розвитку в Україні // Цінні папери України.- [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.securities.org.ua/securities_paper/review.php?id=370&pub=2035

6.Все про лізинг в Україні.- [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.leasing.org.ua/

7.Підсумки діяльності фінансових компаній, ломбардів та юридичних осіб (лізингодавців) за 2012 рік.- [Електронний ресурс]. - Режим доступу: 8. Горбатенко О.А. Проблеми та перспективи розвитку лізингових відносин в Україні / О.А. Горбатенко // Фінанси України. - 2012. -№13. - С.123-126.

9. Лісовський Н.Г. Розвиток ринку лізингових послуг в Україні/ Н.Г. Лісовських //Товари і ринки.-2012.-№1.- с. 29-36.

Размещено на .ru