Органічне поєднання героїзму, слабкості, трагізму і комізму героїв в "Дон Кіхоті" Сервантеса поклало початок розвитку "роману великої дороги". Характеристика комічного жанру середньовічного театру фарс. Історія написання сонета Данте "Нове життя".
Письменник задумав "Дон Кіхота" як пародію на рицарські романи, маючи на меті висміяти захоплення ними в Іспанії. Відповідно до задуму в "Дон Кіхоті" розповідається історія бідного ідальго з Ламанчі, який збожеволів через надмірне захоплення рицарськими романами. Озброївшись іржавими уламками старого обладунку, Дон Кіхот виїхав на жалюгідній шкапі, якій дав звучне імя - Росінант, за зброєносця узяв хитрого селянина Санчо Пансу, а дамою свого серця обрав селянку Альдонсу Лоренсо, уявивши її принцесою Дульсінеєю Тобоською. Звичайні люди і речі здаються йому злими ворогами й чудовиськами, вітряки в його уяві - це велетні, брудні постоялі двори - розкішні замки; Дон Кіхот нападає на похоронну процесію, вступає в бій із стадом баранів. Каторжники, котрих він звільнив, уявивши їх поневоленими рицарями, закидали героя камінням, а пастушок Андрес, за якого Дон Кіхот заступився, благає небо "покарати і знищити його милість".Зміст фарсів, як і надзвичайно близьких до них фабльо , запозичилося з повсякденної дійсності; теми фарсу різноманітні - сімейні відносини й відносини хазяїна й челяді, обман дружини, плутня в торгівлі й на суді, пригоди хвалькуватого солдата, невдачі зарозумілого студента; образи строкаті - ченці й попи, торговці й ремісники, солдати й студенти, селяни й батраки, судді, чиновники; комічна ситуація досягається за рахунок привнесення зовнішнього ефекту - бійки, лайки та ін.; часто багато ускладнень вносить у дію використання декількох діалектів, професійної лексики, макаронічної латині; індивідуалізація мовлення персонажів фарсу проведена в більшості випадків досить послідовно. Розвинених характерів у фарсі немає; як і у фабльо, герої фарсу більше діють, обмінюються каламбурами й дотепними репліками; наростання сюжету відбувається за рахунок швидкого переносу дії з одного місця в інше, несподіваних розяснень. На відміну від більших форм середньовічного міського театру фарс не знав тривалої підготовки спектаклю, не мав обладнаної сценічної площадки, обходився самими примітивними постановочними засобами. Очевидна популярність цих фарсів, особливо першого, виявляється із численних видань (16 видань із 1489 по 1532) і тих посилань на основний фарс, який зустрічається в "Новому Пателене" і в "Заповіті". До XVI ст. ставляться фарси Маргарити Наваррскої, з котрих один, озаглавлений "Комедія", являє собою зразок повчального фарсу.
План
ЗМІСТ
1. "Дон Кіхот" Сервантеса та його значення для подальшого розвитку жанру роману у світовій літературі
2. Дати визначення жанру "фарс"
3. Назвати поета, який оспівував у своїх віршах жінку на імя Беатріче
Список використаної літератури
1. "ДОН КІХОТ" СЕРВАНТЕСА ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО РОЗВИТКУ ЖАНРУ РОМАНУ У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ
Список литературы
1. І. Данілова "Сандро Боттічеллі", "Мистецтво". Вид-во "Освіта", 1969р.
2. Е. Ротенберг "Мистецтво Італії 15 століття" Вид-во. "Мистецтво", - М., 1967р.
3. П. Муратов "Образи Італії". Вид-во "Республика" - М., , 1994р.
4. В. Гращенков "Сандро Боттічеллі" - М., Державне Видавництво образотворчого мистецтва, 1960р.
