Розвиток культури в Україні - Курсовая работа

Після періоду Київської Русі в Україні розпочалася нова доба. Широкі міжнародні звязки, високий рівень розвитку культури (писемність і літописання, бібліотеки і школи, монументальна культова архітектура, живопис і декоративно-прикладне мистецтво) сприяли прийняттю Литовською державою більш досконалої системи управління, принципів і норм культурного розвитку України. історичний русь архітектура Руська (українська) мова дістала статус державної, нею вели офіційну документацію, урядування, складали грамоти і закони, навчання у школах, відправляли службу в церквах, нею говорили не лише народні маси, а й вища старшина і в королівському палаці. Особливо тяжкими були експансія католицизму та спроби полонізації українців після обєднання Польщі та Литви в 1569 р. в єдину державу - Річ Посполиту. Для поляків це означало сталу орієнтацію на схід, а для українців - заміну своїх правителів чужими, підпорядкування чужій нації з іншою релігією та культурою.У школах, що існували при монастирях, церквах, благодійних установах та в маєтках приватних державців, навчались діти не лише феодальної знаті і багатого міщанства, а й селян та ремісників. Становище шкільної освіти на Україні ускладнилось у другій половині XV ст., після Флорентійської унії та у звязку, з активним наступом католицької реакції. Українці прагнули зберегти національний характер школи з навчанням та вихованням тогочасною українською, або, як тоді її називали, словяно-руською мовою. Важливу роль у загальнокультурному процесі на Україні відіграли братства - громадські організації православних міщан у кінці XVI та XVII ст., коли розгорнулась уперта боротьба з католицькою реакцією. Боронячи православну віру, братства рішуче виступали проти національного і релігійного обмеження українців, організовували й утримували братські школи, викладання в яких проводилося рідною мовою.Великою подією в історії білоруської та української культур була поява в 1517-1519 pp. двадцяти двох випусків «Біблії» в перекладі на словяно-руську мову, а також «Псалтиря». Виникнення друкарської справи на Україні не має визначеної дати. Із джерел відомо, що Іван Федоров разом із своїм другом Петром Мстиславцем, українцем за походженням, спершу мали друкарню в Москві, в якій видали «Апостол», а в 1565 р. Заблудові друкарі видали у 1568-1569 рр. «Євангеліє учительне» і «Псалтир». Після того їх дороги розійшлися: Петро Мстиславець переїхав до Вільна і з допомогою міщан Кузьми та Луки Мамоничів відкрив друкарню, де було видано «Євангеліє» (1575 р.) і «Псалтир» (1576 р.).Вони розвивалися у тісному звязку з тими змінами, що відбувались в народному побуті та звичаях, а також у діяльності скоморохів, мистецтво яких поєднувало спів, танець і театральні вистави. Музиканти, співці, танцюристи, як і раніше, обєднувались навколо монастирів та єпископських кафедр. У цей період продовжували розвиватися народнопісенні жанри, які були повязані зі самобутніми традиціями східних словян язичеських часів, зокрема пісні, якими супроводжувалися народні свята землеробського циклу. Зимовий цикл пісень складався з колядок і щедрівок, весняний - з веснянок, гаївок, русальних пісень, весняних танців та ігор, що відображали різні трудові процеси. Виконавцями історичних пісень та дум були кобзарі, які мандрували по містах і селах України, оспівували історичне минуле, надихаючи народ на боротьбу за волю України.У XVI ст., незважаючи на руйнівні наслідки татаро-монгольської навали, значного розвитку на Україні досягло культове і цивільне будівництво. В українському церковному будівництві основним архітектурним типом були так звані зрубні храми. Ідеї ренесансного мистецтва поширились на Україну з Венеції та італійської частини Швейцарії. У XVI ст. на Україні виробилася певна система монумента - скульптурне зображення померлого на камяному ложі або саркофазі, обрамленому складними архітектурними композиціями. До полотен київської школи слід віднести ікони "Микола з житієм" (церква у селі Київка), "Ігоревська богоматір" і "Максимівська богоматір", які виконані з великою майстерністю.Процес формування культури українського народу в XIV-першій половині XVII ст. був одночасно відображенням складного процесу остаточного оформлення українського етносу, що завершився в основному в XVI ст.

Зміст

Вступ

1. Суспільно-політичні та історичні обставини розвитку української культури XIV-XV ст.

2. Стан освіти

3. Початок книгодрукування

4. Полемічна література

5. Музика і театр

6. Архітектура і образотворче мистецтво

7. Суспільно-політичні та історичні обставини XIV - XVII ст.

Висновок

Список використаної літератури

Інформаційні ресурси