Розвиток культури в період незалежності в різних сферах - Курсовая работа

бесплатно 0
4.5 103
Стан та розвиток культури в другій половині 90-х років ХХ ст. Українська книга доби незалежності. Розвиток театрального мистецтва, кінодраматургії та бібліотечної справи. Вплив засобів масової інформації та їх проблематика в культурній галузі України.

Скачать работу Скачать уникальную работу

Чтобы скачать работу, Вы должны пройти проверку:


Аннотация к работе
Процес державотворення в Україні на відміну від інших країн, котрі постали перед аналогічними проблемами в кінці 80-х - на початку 90-х років, проходив у специфічних умовах і визначався своїми особливостями. 90 - ті роки (горбачовська «перебудова» та перші часи української незалежності) характеризувалися, з одного боку застоєм і навіть симптомами розкладу традиційно централізованої одержавленої галузі культури, спричиненими глибокою економічною кризою та помітним збайдужінням посткомуністичних правлячих еліт до культури як політичного чинника, як засобу ідеологічної обробки населення. Однак ці процеси трансформації, попри свій обєктивний та загалом передбачавальний характер, відбувалися здебільшого стихійно, за інерційної часто не послідовної політики держави та практичної відсутності єдиної регіональної політики в україні. Поки що продовжує домінувати думка, що більшість проблем культури можна вирішити простим збільшенням асигнувань, а обоовязок самої культури, полягає в тому, щоб слугувати незалежній українській державі більш - менш так само, як вона раніше слугувала радянському режимові. Накопичення нею цінності, які чекають свого часу, культура саме в такі історичні години виймає із своїх засіків, щоб перевірити на міцність, а суспільство на готовність їх сприйняти в такі період культура різко посилює в собі захисні щодо суспільства механізми.Розпад Радянського Союзу, зміна державного устрою України вимагали з самого початку від політиків, які перебрали на себе управління уже не радянською республікою, а повноцінною суверенною державою, осмислених дій, спрямованих не тільки на вирішення проблем економічного характеру, а й на формування нового соціального простору, нових соціальних комунікацій, притаманних саме незалежним країнам. Саме книга опосередковано через людську особистість найефективніше впливає на змістовне наповнення і якісний рівень соціальних комунікацій у суспільстві, є найліпшим інструментом щодо зміни їхнього формату в умовах історичних, політичних чи економічних колізій, які відбуваються в межах тієї чи іншої держави. Аналізуючи показники друку українських книг за накладами, варто зазначити, що, починаючи з 1994 року, спостерігається перманентне згортання впливу друкованого слова на процес удосконалення соціальних комунікацій в Україні, а відповідно й зниження якісних характеристик комунікативного порогу основної маси населення. Тобто сімнадцятирічна "стабілізація" вітчизняної видавничої справи в межах видання однієї книги на рік на жителя України (з несуттєвими періодичними відхиленнями цього показника в "плюс" чи "мінус") є наочним свідченням чотирьох- - пятиразового відставання нашої держави від країн Європи не в фізичних обсягах видання книг, а в питаннях формування сучасного світогляду нового українця як європейця, "прищеплення" йому нових комунікативних знань, які б дали змогу переважній більшості наших співгромадян на рівних вести обмін інформацією та знаннями з європейцями з найширшого кола питань від - проблем політичного і соціального устрою до технічних, технологічних і наукових. Безперечно, цей показник свідчить про те, що Україною ще не до кінця втрачено творчий потенціал народу і що прошарок людей, спроможних перетворити бачення світу крізь призму свого власного субєктивного світосприйняття в книгу, як основоположний елемент системи соціальних комунікацій , поки що досить суттєвий, однак вплив цього показника на їхній стан і рівень в українському суспільстві переоцінювати не варто.Театр, як відомо, колективне мистецтво, тому важко виділити в його кінцевому продукті виставі - найголовнішу причину успіху, щоб увінчати його найголовнішою примарою держави . Н.Ужві було нагороджено (1984) за два роки до смерті, либонь , також не «за виконання ролей у останні роки», бо все це не великі, не завжди вдалі ролі в епізодах і пересічних виставах конюнктурних сучасних пєсах, а за легендарність самої акторської постаті «поетеси української сцени». І хоча поступ балетного театру в останній чверті ХХ століття проходив у контексті постмодерніської культури й агресивного наступу часто відверто делитантського неоекспресіоніського танцтеатру, класичний танець як естетична вершина сценічної хореографії й як унікальна система професійного виховання артистів і балетмейстерів живе , збагачується й оновлюється, вбирачи й активно перетворюючи здобутки найновітніших художніх течій і напрямків. Українські колективи дбайливо зберігались у своєму діючому репертуарі світову і класину спадщину, на інтерпретаціях якої зростали і формувалися майстри усіх артистичних поколінь і яка сьогодні не лише прикрашає афішу й шліфує виконавську культуру та високий професіоналізм солістів і кордебалету, а й «годує» у цей економічно скрутний час театри, що виїздять на гастролі за кордон. Ускладному і досить строкатому творчому житті балетних колективів України театральний сезон 1990 - 1991 рр, останній сезон напередодні жаданої незалежності та суверенітету української держави був

План
Зміст

Вступ

1. Стан та розвиток культури в другій половині 90-х років ХХ ст.

2. Українська книга доби незалежності

3. Розвиток театрального мистецтва

4. Розвиток кіноматургії

5. Розвиток бібліотечної справи

6. Вплив ЗМІ та їх проблематика в галузі культури України

Висновки

Список використаної літератури

Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность
своей работы


Новые загруженные работы

Дисциплины научных работ





Хотите, перезвоним вам?