Розвиток кооперативного книговидання в Україні в кінці ХІХ – першій третині ХХ ст. (на прикладі Всеукраїнського кооперативного книговидавничого і книготорговельного товариства "Книгоспілка") - Автореферат

Розвиток кооперативного книговидання в Україні в кінці ХІХ - першій третині ХХ ст.Працю присвячено діяльності кооперативного видавництва Книгоспілки, яке існувало в 20-30-х роках ХХ століття, протягом історичного періоду “нової економічної політики” (непу) в Радянському Союзі. Предметом цієї праці стали різні аспекти діяльності Книгоспілки як провідної кооперативно-видавничої організації в Україні за непу: соціально-економічні, історичні та політичні умови діяльності, авторська й читацька аудиторія, взаємодія з іншими субєктами видавничої справи та красного письменства, бізнесові та інформаційні процеси. Предметом данной работы стали разнообразные аспекты деятельности Книгоспилки как ведущей кооперативно-издательской организации в Украине при нэпе: социально-экономические, исторические и политические условия деятельности, авторская и читательская среда, взаимодействие с другими субъектами издательского дела и изящной словесности, деловые и информационные процессы. Обозначены главные поворотные пункты в превращении научно-литературного кружка во влиятельное издательское объединение: издание первого корпуса массовых учебников для школы на украинском языке, учреждение специализированных магазинов и основание собственной книготорговой сети, популяризация на украинском языке научного знания в украинских изданиях, распределение изданий по сериям в соответствии с потребностями читательской аудитории, закладка фундамента для системы издательского специализированного образования. Key words: cooperative and community book-publishing, authors and readers audience, publishing specialized education, forming of professional basis of publishing activities, cooperative book-marketing net, persecutions by soviet censorship.Актуальність дослідження зумовлюється тим, що досвід кооперативно-громадських видавничих структур в Україні ХХ століття досі не дістав адекватного висвітлення і майже не запроваджений у практику сучасних видавництв України. Українська мова стала в цьому процесі головним засобом і ресурсом інтелектуалізації нації, який вітчизняні кооператори успішно використали для національного самоствердження шляхом усталення регулярного інформаційного (на тому етапі розвитку ЗМІ - книжкового) обігу в Україні. Метою дисертації є всебічно дослідити, аналізувати й відтворити діяльність Книгоспілки як типової кооперативної інституції книговидання й книгопоширення в Україні; застосувавши відомості з нових та знаних історичних джерел і статистичні дані, увиразнити провідну роль Всеукраїнського кооперативного книговидавничого і книготорговельного товариства “Книгоспілка” в процесі розвитку українського книговидання. розпочати укладення реєстрів книжкової продукції видавництва за ознаками автури, перекладачів, оформлювачів, редакторів-укладачів та коментаторів, а також репертуару Книгоспілки по основних його видах і по серіях; книговидання видавництво кооперативний зясувати головні особливості внутрішної та зовнішньої форми видань під маркою “Книгоспілка” та обставини й причини, через які ці видання зявлялися друком під марками інших видавництв (ДВУ); Предметом дослідження є вивчення генези, процесу становлення і ролі кооперативно-громадського книгодруку в Україні 20-30-х років ХХ ст. на прикладі його провідної інституції - Книгоспілки: досліджено її організаційні засади, типові прийоми і принципи діяльності як самооплатної організації, що поєднувала значну культурницьку роботу з успішною комерцією.Книжка, газета, листівка стали предметом пильного комерційного інтересу: це призвело до утвердження видавничих кооперативних структур третього і четвертого типу - “сам-собі-автор/видавець” (видавництва Є. Ці підприємства вже спеціалізувалися на певних видах діяльності: редакційно-видавнича підготовка (Всеувито, Книгоспілка-І, “Дзвін”), організоване поширення книг (“Союз”, Книгоспілка-І, “Дніпросоюз”, “Дзвін”), доставка з-за кордону і зберігання літератури (“Дзвін”, Книгоспілка-І, “Дніпросоюз”). Тому наприкінці громадянської війни діяльність українських кооперативно-громадських структур була заморожена, обмежена чи припинена структурами новоутвердженої радянської влади, котра за допомогою політики “військового комунізму” насаджувала в Україні свій вплив і тим диктувала інформаційну політику. Хоча книжковий рух в Україні фактично був згорнутий в 1920-му через заборону вільно торгувати книгою, проте національний рух тривав з винятковою інтенсивністю. Проте, в Книгоспілці знайшли вихід, як мінімізувати шкоду від такого “співробітництва”: кооператори вдалися до підготовки й видання дрібного книжкового асортименту - своєрідної бібліотечки з красного письменства, популярних відомостей та практичних порад.Дванадцять років “передрозстрільного відродження” дали Україні все розмаїття форм культурного розвитку в зразках, наслідувати які не завадить і нині.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ПРАЦІ