Розвиток конституційного законодавства в Україні (1917-1920) - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукЗ її прийняттям реформаторський процес в Україні перейшов у наступний етап, однією з основних рис якого є вирішення практичних проблем державотворення України, опираючись при цьому не тільки на досвід державотворення демократичних країн, а й насамперед на досягнення правової культури і правового менталітету українського народу. Така динаміка розвитку правової, зокрема законодавчої, бази України має викликати занепокоєння, адже побудова правової держави й громадянського суспільства в Україні, де юридичною основою регулювання суспільних відносин мають стати закони з нормами прямої дії, вимагає збільшення ваги останніх у загальному обсязі нормативно-правових актів. Таке становище викликає в державі нестабільність, що може призвести до негативних наслідків, як це вже було у 1917-1920 рр. в Україні. Мета цієї дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на основі історичного та правового аналізу архівних документів, у тому числі й маловідомих наукових праць та конституційних актів та їх проектів, виявити закономірності конституційного розвитку в Україні у 1917-1920 рр. та проаналізувати й уточнити деякі попередні оцінки щодо державотворчої діяльності керівників тогочасної України. Зазначена мета дослідження обумовила постановку і вирішення таких завдань: - проаналізувати процес формування таких конституційних ідей першої чверті ХХ ст. в українському суспільстві, як ідея правової держави, права на самовизначення народів, суверенітету українського народу, парламентаризму;Перший розділ “Практичне і теоретичне підґрунтя дослідження конституційного будівництва в Україні у 1917-1920 рр.” має два підрозділи. “Розвиток національно-державницької ідеї та ідеї правової і соціальної держави в українському суспільстві у XVII - першій чверті ХХ ст.” подано аналіз розвитку національно-державницької ідеї та ідеї правової і соціальної держави в українському суспільстві з XVII до першої чверті ХХ ст., а також зазначено, що політико-правова ідеологія вітчизняних мислителів з початку ХІХ ст. еволюціонувала як на власному ґрунті, тобто на “горизонтальних” тенденціях, національно-державницьких традиціях Київської Русі, козаччини і Гетьманщини, зосередженості на правах людини, на змісті її життя, так і під впливом давньогрецької і німецької філософії, демократичних, конституціоналістичних вчень провідників англійської, французької та американської революцій, розроблених ними численних декларацій. Також у підрозділі зазначається, що у програмах політичних партій та наукових працях тих часів знайшли своє відображення такі конституційні ідеї, як ідея розподілу влади, рівності всіх громадян перед законом, права нації на самовизначення, ідея правової та соціальної держави. “Умови розробки й історико-правове значення Конституції УНР 1918 р. та підсумок конституційної діяльності УНР” подається матеріал щодо питання авторства Конституції й аналіз її змісту. “Особливості державотворення часів Гетьманату та акти конституційного характеру від 29 квітня 1918 р.” містить в собі аналіз “Грамоти до всього українського народу” та “Законів про тимчасовий державний устрій України”, який був зроблений з урахуванням складної внутрішньополітичної ситуації в Україні у 1918 р., що дозволило більш обєктивно зрозуміти загальні положення державотворчої політики П. Скоропадського.Аналізуючи відродження національної державності в західних регіонах України, в підрозділі було зазначено, що, на відміну від Центральної Ради УНР, УН Рада мала можливість використовувати державотворчий досвід її попередниць у 1917-1918 рр. Як спадкоємиця “першої” УНР, вона орієнтувалася на загальні принципи державного розвитку, які заклала її попередниця: незалежність, суверенність, розподіл влади на три гілки, рівність усіх громадян перед законом, рівність усіх націй в Україні вправах тощо. “Тимчасовий Основний Закон і його доповнення та інші акти конституційного законодавства ЗУНР, їх характеристика” містить матеріали щодо аналізу зазначеного документа, який через велику кількість невизначених у ньому питань першочергової важливості у галузі управління в державі вимагав обовязкового доповнення. У підрозділі своє висвітлення знайшли такі закони, як: Закон “Про тимчасову адміністрацію областей Західноукраїнської Народної Республіки”, “Про державну адміністрацію областей ЗУНР”, проект “Уставу і інструкції для повітових органів УН Ради”, Закон “Про тимчасову організацію судів і судейської влади”, Закон “Про виділ Української Національної Ради”, Закон “Про оповіщення законів і розпорядків”, Закон “Про земельну реформу”, Закон “Про громадянство ЗО УНР”, Закон “Про Сейм ЗО УНР”, а також приватний проект Конституції ЗУНР, виготовлений С. Дністрянським. Пятий розділ “Законодавча діяльність Директорії в галузі конституційного права” має три підрозділи і містить матеріали щодо висвітлення розвитку конституційного права в Україні і його особливостей часів Директорії.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ