Розвиток конституційної відповідальності в різних країнах - Курсовая работа

Кінець XX століття позначився значними досягненнями науки конституційного (державного) права країн СНД, насамперед Російської Федерації, яка позитивно впливає на розвиток конституційного права держав, що утворилися після розвалу СРСР на його території. Йдеться про фундаментальні дослідження винятково важливих, складних і актуальних проблем та розробку раніше мало відомих нам категорій і понять, які радянське державотворення заперечувало або сприймало тільки в критичному плані чи стосовно лише науки "буржуазного державного права". У новітній час зусиллями вчених-конституціоналістів розгортаються дослідження одного з найскладніших, актуальних, мало розроблених питань відповідальності державної влади - інституту конституційної відповідальності. За сучасних умов конституційна відповідальність набуває особливої ваги і значення, що зумовлено характером політичних, економічних та інших процесів у нашій країні. Мета дослідження - розглянути теоретико-правові основи конституційної відповідальності, порівняти основні шляхи встановлення конституційної відповідальності в різних країнах, а також дослідити конституційну відповідальність Президента України.Однією із системоутворюючих, кваліфікаційних ознак конституційного права є інститут конституційної (державно-правової) відповідальності. Виноградова, конституційна відповідальність - це обовязок субєкта конституційно-правових відносин, закріплений конституційно-правовими нормами, відповідати за невідповідність своєї юридично значущої поведінки тій, яка приписана йому цими нормами, забезпечуючи це можливістю застосування заходів державного (чи прирівняного до нього громадського) впливу. Однак конституційній відповідальності властива якість, яка надає їй специфічного виду. Тут - особлива вага (ціна) відповідальності, оскільки в ній реалізуються інтереси субєктів конституційних відносин [4, 53]. З іншими видами відповідальності конституційну відповідальність споріднюють такі ознаки, як санкції і можливість у необхідних випадках застосувати такий спонукальний чинник, як примус.Особливістю конституційної відповідальності є й те, що вона буває двох видів: - ретроспективною, тобто відповідальністю за минуле; У сфері конституційних відносин домінує саме позитивна відповідальність, а ретроспективна грає роль допоміжної, хоча далеко не другорядної відповідальності. Нормативна основа передбачає лише можливість юридичної відповідальності, а реальною вона стає за наявності юридичних фактів. Так, державний орган, посадова особа несуть відповідальність вже з огляду на те, що до цього зобовязує їх статус. Підставами даної відповідальності можуть бути такі критерії, як бездіяльність посадової особи, недосягнення поставлених цілей і завдань, неефективна робота певних органів тощо.На рівні Конституції України термін "конституційна відповідальність" не застосовується, проте світовий конституціоналізм має відповідну практику. Конституція Польщі, зокрема, проголошує: "За порушення Конституції або Закону в звязку з посадою, що обіймається, чи в сфері виконання своїх службових обовязків конституційну відповідальність перед Державним Трибуналом несуть: Президент Республіки, Голова Ради Міністрів, а також члени Ради Міністрів, Голова Польського Національного Банку, Голова Верховної Палати Контролю, члени Всепольської Ради Радіомовлення та Телебачення, особи, котрим Голова Ради Міністрів довірив керівництво міністерством, а також Вищий Командуючий Збройними Силами" (ст. В окремому пункті цієї статті зазначається, що конституційну відповідальність перед Державним Трибуналом несуть також депутати та сенатори в обсязі, визначеному статтею 107 Конституції. Наведене свідчить: характерною рисою польської Конституції є те, що на рівні основного закону вона легітимує конституційну відповідальність не тільки термінологічно. Основний закон закріплює коло субєктів конституційної відповідальності, основи цього виду відповідальності, а також визначає державний орган, на який покладається вирішення питань за порушення Конституції та законів названими субєктами.Зіставлення норм чинних основних законів цих країн свідчить, що, закріплюючи статус президентів, вони включають у відповідні визначення елемент, який конституює президентів гарантами Конституцій (додержання Конституції, непохитності Конституцій) - статті 80.2 Конституції Росії 1993 року, 102 Конституції України 1996 року, 79 Конституції Білорусі 1996 року, 40 Конституції Казахстану 1995 року. 42.1) Президент дає клятву "суворо додержуватись Конституції і законів". Обовязку додержуватись Конституції кореспондує конституційна відповідальність за її порушення у формі імпічменту. Звідси - висновок, суть якого полягає в необхідності радикального перегляду основ імпічменту президента в напрямі їх розширення за рахунок включення до переліку основ порушень главами держав Конституції і законів, недодержання присяги тощо [24, 26]. 121-10) передбачала, що президент може бути усунутий з посади у випадку порушення Конституції,

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретико-правові основи конституційної відповідальності

1.1 Поняття про конституційну відповідальність

1.2 Особливості конституційної відповідальності в Україні

Розділ 2. Розвиток конституційної відповідальності в різних країнах

2.1 Порівняльна характеристика конституційної відповідальності в різних державах

2.2 Конституційна відповідальність президента

2.3 Застосування референдуму у конституційній відповідальності

Розділ 3. Конституційна відповідальність глави держави

3.1 Конституційна відповідальність президента України

3.2 Перспективи становлення конституційної відповідальності в Україні

Висновки

Список використаної літератури