Розвиток комунікативної толерантності як професійно важливої здатності соціального працівника - Автореферат

Київський національний університет імені Тараса ШевченкаЗахист відбудеться "28" травня 2010 р. об 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.26 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Дисертацію присвячено дослідженню проблеми комунікативної толерантності як професійно важливої здатності соціального працівника та розробці психологічних засобів її діагностики та розвитку. У відповідності до запропонованої моделі підібрано комплекс психодіагностичних методик, розроблено та апробовано програму розвитку комунікативної толерантності соціального працівника. Аналіз отриманих у ході дослідження даних дозволив визначити та обґрунтувати психологічну модель розвитку комунікативної толерантності соціального працівника, яка передбачає проходження фахівцями низки етапів: актуалізація досвіду професійної взаємодії, в рамках якої існує можливість для прояву комунікативної толерантності; ідентифікація власних комунікативних стратегій та аналіз їх ефективності; усвідомлення причин, що сприяють чи перешкоджають толерантності у спілкуванні; розробка стратегії успішної комунікативної взаємодії.Однією з них можна вважати становлення соціальної роботи, яка має на меті допомогу та сприяння людині в адаптації до складних, часто невизначених умов існування. Адже соціальний працівник повинен вміти застосовувати свої професійні знання та здатності для віднаходження форм і методів роботи, що відповідають соціальній ситуації іншої особистості (клієнта) та визначають результативність надання професійної допомоги. Чимало досліджень присвячено висвітленню ролі толерантності в самоактуалізації особистості (М. Недостатня розробленість досліджуваного аспекту обумовила вибір теми дисертаційного дослідження "Розвиток комунікативної толерантності як професійно важливої здатності соціального працівника" та проведення різнопланової науково-пошукової роботи впродовж останніх 5 років. Мета дослідження - визначити умови та розробити психологічну модель розвитку комунікативної толерантності соціального працівника.У першому розділі дисертації "Теоретичний аналіз проблеми комунікативної толерантності в професійній діяльності соціального працівника" розкрито зміст ключових понять дослідження, розглянуто основні теоретичні підходи щодо розвитку толерантності, проаналізовано значення комунікативної толерантності. У ході науково-теоретичного дослідження доведено, що комунікативну толерантність соціального працівника доцільно розглядати у двох аспектах: 1) як індивідуально-психологічну властивість особистості, до якої відносяться особистісні якості (в тому числі й професійні) та ставлення (до себе, до інших, до виконуваної діяльності); Визначено, що здатність до комунікативної толерантності, як психологічна характеристика компетентності соціального працівника, тлумачиться науковцями (О. Отже, комунікативна толерантність як професійна здатність соціального працівника виявляється в установці на безумовне прийняття особистості іншої людини (клієнта), здатності до самоконтролю та саморегуляції власної поведінки, а також здатності до рефлексії особистої та професійної позиції. Визначено що чим більший показник по фактору "доброта", тим менше соціальний працівник схильний до неприйняття індивідуальності партнера по взаємодії (р?0,05); проявляє мотивацію до адаптації та пристосування до характерів, звичок, установок або домагань іншої людини і тим менше прагнення переробити, перевиховати партнера по взаємодії, підігнати під себе, зробити його зручним (р?0,05).Здійснений теоретичний аналіз наукової літератури дозволяє зробити висновок, що комунікативна толерантність розглядається в двох аспектах: 1) як індивідуально-психологічна властивість особистості, до якої відносяться особистісні якості (в тому числі й професійні) та ставлення (до себе, до інших, до виконуваної діяльності); 2) як здатність, що є психологічною характеристикою компетентності соціального працівника. Психологічна готовність соціального працівника до виконання професійної діяльності зумовлює практичну підготовленість, тобто компетентність у вирішенні певного класу завдань. Відтак, психологічна сутність здатності соціального працівника містить дві підсистеми, кожна з яких складається з трьох компонентів: 1) психологічна готовність - стан, що включає в себе мотиваційно-ціннісний, емоційно-вольовий та поведінковий компоненти та відображає внутрішній бік компетентної діяльності соціального працівника; 2) практична підготовленість, що включає в себе комунікативну, технологічну та концептуальну компетентності. Комунікативна толерантність зумовлюється психологічною готовністю соціальних працівників до професійного спілкування та містить такі компоненти, як саморозуміння, самоконтроль та рефлексія особистістю професіонала власної комунікативної діяльності.

2. Основний зміст