Розвиток художньої освіти в Галичині в другій половині ХІХ – початку ХХ століття - Автореферат

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКАНауковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент ЖУРЕЦЬКИЙ Ярослав Іванович, Миколаївський державний університет ім. Сухомлинського, декан факультету психології, завідувач кафедри соціальної педагогіки. Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, профессор МЕЛЬНИЧУК Сергій Гаврилович, Кіровоградський державний педагогічний університет ім. Винниченка, завідувач кафедри педагогіки початкової освіти і соціальної педагогіки; Захист відбудеться 29 січня 2009 року об 11.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.053.01 у Тернопільському національному педагогічному університеті ім.Згідно із законами України “Про освіту”, “Про позашкільну освіту”, “Про народні художні промисли”, “Національною доктриною розвитку освіти” навчально-виховний процес у навчальних закладах держави слід будувати на національному ґрунті, відроджувати і збагачувати традиції духовно-мистецької культури українського народу, створювати умови для творчого, духовного розвитку особистості. Успішне опанування кращими надбаннями українського і зарубіжного мистецтва, вміння орієнтуватися в сучасних напрямах художньої культури, створення національних програм у художньо-освітній галузі України можливі за умови поглибленого вивчення історії художньої освіти різних її регіонів, зокрема Галичини, де започатковано самобутні види народного мистецтва, традиції художнього, художньо-промислового і ремісничого навчання молоді, родинного мистецького виховання, професійну підготовку художників-педагогів. На початку ХХ ст. проблемам розвитку художньої освіти в Галичині присвячували окремі дослідження Д. У працях українських науковців знайшли відображення різні аспекти проблеми художньої освіти. Розвиток народного і професійного деревообробництва в Україні та Галичині досліджували М.У першому розділі - “Особливості розвитку художньої освіти в Галичині у другій половині ХІХ - на початку ХХ століть” - охарактеризовано стан розробки досліджуваної проблеми в науковій літературі; проаналізовано передумови розвитку художньої освіти в Галичині окресленого періоду; розкрито значення мистецьких династій Галичини для розвитку художньої освіти краю; висвітлено художню освіту дітей і молоді в різних типах навчальних закладів. Успіхи українців у розвиткові національної освіти і культури наприкінці ХІХ ст. стали можливими завдяки тому, що на арену суспільно-політичного життя краю вийшла нова, світська інтелігенція, зокрема художники, які ґрунтовно вивчали і пропагували народне мистецтво. Розвиток художньої освіти Галичини висвітлено на сторінках часописів: педагогічних (додатку до “Учительського слова” - “Методики і шкільної практики”, “Нашої школи”, “Рідної школи”, “Учителя”, “Шляху виховання й навчання” та ін.), мистецьких (“Артистичного вістника”, “Життя і мистецтва”, “Карбів”, “Мистецтва”, “Мистецтва LART”, “Нової хати”, “Українського мистецтва” тощо), технічних (“Czasopismo Techniczne”). Встановлено, що прогресивним для розвитку художньої освіти в Галичині був закон про реформування освіти Австрії від 14 травня 1869 р., який запровадив обовязкове вивчення жіночих ручних робіт і домашнього господарства в народних школах; рисунків, каліграфії, жіночих ручних робіт і домашнього господарства в міщанській (виділовій) школі. Аналіз навчальних програм художньо-промислових шкіл Галичини (Львівської художньо-промислової школи, Коломийської гончарної школи, Косівського наукового крайового ткацького варстату, Станіславської Крайової промислової школи столярства, сницарства і токарства, Коломийської державної школи деревного промислу) дає підстави стверджувати, що в цих закладах вивчали загальнотеоретичні (релігію, геометрію, польську та німецьку мови, промислові рахунки, географію), фахові практичні (моделювання, сницарство, столярство, технологію, токарство тощо) предмети і рисунки (елементарні вільноручні, лінійні, геометричні).На основі аналізу творчої спадщини митців і художників-педагогів Галичини другої половини ХІХ - початку ХХ ст.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ. Змістові концепції (національна художньо-промислова, художньо-естетична, технічна).