Розвиток граматично правильного українського мовлення майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей у двомовному середовищі - Автореферат

Аналіз наукової літератури свідчить, що проблема культури мовлення завжди цікавила дослідників, особливо один із її аспектів - граматична правильність (Ф. Однак проблема граматично правильного українського мовлення студентів педагогічних спеціальностей ще не була предметом спеціальних досліджень і вимагає свого теоретичного й практичного вивчення, зокрема з огляду на умови українсько-російського білінгвізму, що й спонукало до вибору теми дисертації "Розвиток граматично правильного українського мовлення майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей у двомовному середовищі". Актуальність теми наукового дослідження зумовлена: а) сучасними тенденціями розвитку лінгвістики, психолінгвістики, лінгводидактики; б) суперечністю між сучасними запитами суспільства на якість мовної освіти вчителя гуманітарних спеціальностей у вищому навчальному закладі й рівнем сформованості граматично правильного українського мовлення майбутніх педагогів-білінгвів (часті порушення ними граматичних норм української мови, бідність їхнього мовлення на питомі варіантні граматичні форми); в) необхідністю дослідження цієї проблеми, що не була досі обєктом спеціального вивчення в лінгводидактиці вищої школи. Відповідно до поставленої мети визначено завдання дослідження: - здійснити теоретичний аналіз досліджуваної проблеми, відображеної в науковій літературі, та обґрунтувати лінгвістичні, психологічні, психолінгвістичні та лінгводидактичні передумови роботи з розвитку граматично правильного українського мовлення студентів гуманітарних спеціальностей; Розкрито наукові засади роботи над граматично правильним українським мовленням майбутніх учителів в умовах білінгвізму: зясовано зміст і обсяг понять "мовна норма" та "граматична норма", "граматичні анормативи", визначено зміст і обсяг поняття "граматично правильне мовлення", його значення для мовленнєво-професійного розвитку педагога-гуманітарія; визначено психологічні чинники розвитку граматично правильного українського мовлення студента-білінгва; розкрито сутність когнітивно-комунікативного підходу, визначено принципи, методи, прийоми роботи з розвитку граматично правильного українського мовлення майбутніх учителів.Наукові та практичні результати дослідження дозволили дійти таких висновків: Проведене дослідження довело актуальність проблеми розвитку граматично правильного українського мовлення майбутніх учителів, окремі аспекти якої розвязано в теорії і практиці навчання, але не знайшло своєї комплексної теоретико-практичної реалізації удосконалення навичок дотримання граматичних норм у різних видах професійного спілкування в умовах українсько-російської двомовності. Робота з розвитку граматично правильного українського мовлення майбутніх учителів передбачає урахування лінгвістичних, лінгводидактичних, психологічних, психолінгвістичних засад, що дає змогу студентам оволодівати граматичною системою та структурою української мови та досягати належного рівня сформованості умінь і навичок дотримуватися морфологічних та синтаксичних норм української мови. Аналіз наукової та навчально-методичної літератури, анкетування студентів, молодих вчителів і викладачів сприяли визначенню критеріїв оволодіння граматично правильним українським мовленням (мотиваційний, інформаційний, нормативний, когнітивний, операційний, емоційно-вольовий), за якими визначено високий, перспективний, середній, низький рівні володіння студентами граматично правильним мовленням. На основі констатувальних зрізів та анкетування встановлено, що переважає середній і низький рівень сформованості в майбутніх педагогів граматично правильного українського мовлення й виявлено типові порушення граматичних норм, недостатні знання граматичних особливостей української мови й відсутність сталих практичних навичок дотримання граматичних норм, невміння студентів здійснювати самоконтроль та самокорекцію правильності мовлення. Експериментальне навчання засвідчило доцільність основних засад експериментальної методики: організацію навчання мови на засадах когнітивно-комунікативного підходу; спрямування організаційних форми навчання та методів на підвищення мотиваційних інтересів студентів до вивчення граматики української мови, на формування усвідомленої потреби роботи над правильністю власного мовлення як передумови комунікативної українськомовної компетентності та професійної майстерності майбутнього педагога гуманітарного профілю у двомовному середовищі; раціонального поєднання традиційних та інноваційних методів й прийомів, що ґрунтуються на різних формах навчальної діяльності студентів і передбачають їхню мовно-професійну підготовку; застосовування системи вправ і завдань, спрямованих на попередження й подолання граматичних помилок інтерферентного характеру.