Методологічна парадигма та особливості розвитку гендерних досліджень. Перспективи впровадження гендерної освіти в Україні. Дослідження впливу гендерних стереотипів на процес соціалізації дитини. Висвітлення проблем спільного та роздільного навчання.
На сьогодні досить активно розвиваються гендерні дослідження майже в усіх соціально-гуманітарних науках, і це є вкрай необхідно, бо такі дослідження здійснюють вагомий вплив на еволюцію суспільних норм і уявлень про відносини між статями. Гендерний підхід базується у педагогіці на рівноправності статей і спрямований на всебічний розвиток особистих схильностей дитини, враховуючи при цьому специфіку впливу на розвиток хлопчиків і дівчаток всіх факторів навчального процесу (зміст, методи навчання, організація шкільного життя, педагогіка спілкування, набір предметів). На сучасному етапі зростає кількість гендерних досліджень в педагогіці і продовжується вивчення їх сутності, опанування основ гендерної культури і технологій упровадження принципів гендерної демократії у сфері освітнього процесу сучасної національної школи. Водночас у сучасній теорії наукового знання вже склалися передумови й набутий досвід щодо осмислення феноменів «гендер» та «гендерна освіта» та їх особливої значущості для формування професіоналізму педагога (Мітрофанова А., Гайденко В., Кутова Н., Луценко О., Говорун Т., Ярська-Смірнова О., Кікінежді Л., Штильова Л.), дослідження змісту «прихованого навчального плану» на процес соціалізації особистості та ідеї «демократичної» освіти (Ярська-Смірнова О., Кльоцина І., Суковата В.). Оскільки посилюється популярність гендерних досліджень як міждисциплінарної дослідницької практики постійно зростає, є вкрай необхідною потреба систематизувати всі видання такого роду, розглянути їх та проаналізувати з метою більш ефективного використання в педагогічному процесі.Розглядаючи гендер як процес взаємодії статей, представники гендерного підходу роблять фокусом гендерні відносини, показуючи, що життя чоловіків і жінок знаходиться під впливом гендерних конструкцій. Перша стадія розвитку жіночих досліджень (початок 90-х рр. - 1995 рр.) за визначенням фахівців, ставила своїм завданням нагромадження знань про жінок і своїм результатом мала появу жіночих студій як дослідницького та освітнього напрямку. Теза «залучити жінок» в традиційні соціальні та гуманітарні наукові дисципліни виникла з усвідомлення того факту, що, по-перше, жінки протягом тривалого розвитку культури виключалися з публічного дискурсу і асоціювалися з приватною сферою, яка традиційно не досліджувалася. Серед аргументів прихильників самостійного напрямку жіночих досліджень був той факт, що жіночі дослідження створюють основу для формування нових теорій і понять та вивчають жінок з несексистської перспективи, а тому можуть претендувати на статус самостійної дисципліни. Отже, жіночі студії в цілому посприяли процесу широкого усвідомлення ваги та важливості категорії статі та жінки, зробивши жінок «видимими» у полі зору вчених; посприяли розробці методології дослідження уведених у науковий розгляд явищ, повязаних із проблематикою статі [59,7].Гендерний підхід в освіті досліджує неформальні, неявні сторони навчальних практик і передбачає, що розбіжності у вихованні чоловіків і жінок визначаються не стільки їх біологічними, скільки соціально - культурними факторами. В 60-і роки ХХ століття загальноприйнятий підхід до виховання дітей в школах був підданий критиці деякими зарубіжними вченими в рамках так званої «критичної педагогіки». Традиційний підхід у педагогіці полягає в тому, що система освіти (дитячий садок, школа, університет) має допомогти людині пристосуватися до наявних соціальних відносин. Однак, в кінці 1960-х років, коли на Заході виникла так звана "критична педагогіка" (тобто педагогіка, побудована на критиці традиційного підходу до освіти), її представники продемонстрували, що школа є не засобом пристосування людини до суспільства, а основним засобом відтворення виробничих відносин. Роулстон визначає, що деякі цінності, що пропагуються в межах основного напрямку в освіті - індивідуалізм, незалежність, конкуренція, переконання, ніби "суспільні" події мають більше значення, ніж "приватні" справи - ґрунтуються на життєвому досвіді й інтересах чоловіків, а не на прагненні зробити освіту відкритою для всіх [68,12].Тому, враховуючи суто педагогічний контекст феномену в межах започаткованого дослідження, під гендерною освітою будемо розуміти процес і результат засвоєння знань, умінь і навичок щодо цілей, стандартів і способів соціокультурного конструювання ролей, поведінки, діяльності особистості, запропонованої суспільством, з урахуванням її біологічної статі, що спрямований на усвідомлення сутності «чоловічого» і «жіночого» як соціальних феноменів [31,7]. І нарешті, освіта дорослих носить, головним чином, адаптаційний характер, допомагає пристосуватися до змін, що відбуваються в освіті та долати труднощі. В роботі дослідниця також згадує про "Комплексну модель гендерної освіти", згідно якій для викладачів та вчителів суспільствознавства були розроблені (а потім і апробовані) в школах авторські програми спецкурсів з гендерної історії та соціології гендерних відносин. Якщо казати про шляхи впровадження
План
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. МЕТОДОЛОГІЧНА ПАРАДИГМА ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ГЕНДЕРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
1.1 Методологічна парадигма та особливості розвитку Gender Studies
1.2 Гендерна педагогіка в контексті сучасних педагогічних напрямків
РОЗДІЛ ІІ. РОЗВИТОК GENDER STUDIES У ВІТЧИЗНЯНІЙ ПЕДАГОГІЧНІЙ ДУМЦІ
2.1 Вітчизняна педагогічна думка про стан розвитку гендерної освіти
2.2 Дослідження впливу змісту прихованого навчального плану на процес соціалізації особистості в вітчизняній педагогічній думці
2.3 Практичні аспекти гендерної педагогіки
2.3.1 Дослідження змісту формування та виховання гендерної культури у гендерній педагогіці
2.3.2 Гендерний аналіз як основа ефективності гендерної освіти
2.3.3 Дослідження впливу гендерних стереотипів на процес соціалізації дитини
2.3.4 Висвітлення проблем спільного та роздільного навчання
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
