Аналіз поглядів, думок і висловлювань публіцистів щодо вивчення мистецької діяльності українських гітаристів. Висвітлення історії розвитку гітарного мистецтва. Проведення III Міжнародного молодіжного фестивалю класичної гітари Guitar Spring Fest в Одесі.
Свій зовнішній вигляд, близький до сучасного, гітара ухвалила лише в XVIII столітті. В даний час існують кілька основних різновидів гітари: класична шестиструнна ("іспанська"), семиструнна ("руская"), а також "гавайська", джаз-гітара, електрогітара. Прихильники шестиструнної гітари вказують на великі віртуозні можливості свого інструмента, на дійсно значні творчі удачі, досягнуті композиторами та виконавцями, що використовують його. Шанувальники семиструнній гітари також посилаються на великі досягнення музикантів і традиції виконавства, що склалися в художній культурі Росії в XIX столітті, підкреслюють близькість інструменту природі російської пісні, народного мелосу. На мій погляд, відповідь на поставлені питання цілком однозначні: і шестиструнна гітара, і семиструнна мають свої переваги і традиції, кожен з цих інструментів може вирішувати різноманітні художні завдання.Вирішальний момент в історії розвитку інструменту - поява нового резонаторного корпусу, що складається тепер вже з трьох частин: деки, верхньої деки і двох обичайок, які їх зєднують. Починаючи з цього часу інструменти, схожі з гітарою, широко поширюються на Середньому Сході. Цей інструмент, за його мигдалеподібним витягнутим корпусом, можна вважати одним з попередників нашої гітари. Ми можемо виявити формування і поширення певного типу інструменту, лаконічно поширеного певного типу інструменту, лаконічного у своїй конструкції, по загальному вигляду і способу гри нагадує єгипетський Нефер. Автор його не без жалю зауважує: "У моєму ранньому дитинстві більшість захоплювалися [лютнею], ніж гітарою, але в останні дванадцять чи пятнадцять років усе наше товариство звернулося до гітари, виконавці на гітарі сьогодні частіше зустрічаються у Франції, ніж в Іспанії".Іспанський монах і теоретик музики Хуан Бермудо в 1555 році писав: "Якщо хочеш переробити віуелу в гітару, то зніми з неї першу та шосту струну; - то, що залишиться і буде гітарою". На картинах є лютня, кобза, бандура, форма деяких інструментів нагадує гітару. Сучасники були в захопленні від його яскравої гри на гітарі, а відомий дослідник гітарного мистецтва М. Пирятині, у штатного наглядача тамішнього училища, який раніше грав на гітарі; це одні із кращих речей, які коли-небудь були написані для нашого інструменту". Гаврило Рачинський був віртуозним скрипалем і гітаристом, який написав чимало варіацій та оригінальних творів для гітари, зокрема, фантазію "На березі Десни".Але в Україні цей процес не мав такої гостроти антагонізму з багатьох причин: не було такого впливового семиструнного "лобі", як в Росії, - був більший вплив західноєвропейських культурних цінностей та можливість інтеграції в них. В той час "новій" владі, з її ненаситним жаданням безкінечних реформ і усіляких реорганізацій було не до культури, а тим більше - до гітари. Мураделлі "Велика дружба" жорстко розкритиковано "космополітизм" в мистецтві, гітара також потрапила в ці жорна, - була визнана (так само, як саксофон, акордеон і концертино) "буржуазними" інструментами і в "аварійному" порядку була вигнана із стін вузу. Пухальський повернувся до Києва, вступив у аспірантуру (до речі - також першу в СРСР), паралельно працював солістом Українського радіо, в музичній школі та училищі, а в 1959 року запрошений на роботу в консерваторію, де, окрім гітари, вів клас бандури. З цим часом збіглося і загальне пожвавлення гітарного життя України і Києва зокрема: гітара викладається у всіх школах столиці, зміцнів клас в музичному училищі; у штаті філармонії розвернули активну виконавчу діяльність і були удостоєні звання Заслуженого артисту України П.Здавалося б, уже сказаного досить для того, щоб відповісти на питання: межі можливостей гітари визначити важко - здається, вона може все. Однак багато хто навіть добре знають гітару вважають, що ці можливості доступні тільки обраним і що для їх освоєння потрібні якісь надприродні здібності, крім звичайних музичних. Виконувати поліфонічну музику на одному інструменті нелегко, але, як бачите, вона доступна не тільки самої гітарі, але і студенту гітаристу другого курсу. Переходячи на останній, четвертий курс, студент грає на іспиті найскладніші твори, включаючи концерт для гітари з оркестром. ...Якось у залі Музичного салону Національної філармонії в Києві йшла лекція про гітару, про радянських і зарубіжних виконавців.Размещено на .
План
Зміст
Вступ
1. Історія інструменту гітара
2. Розвиток гітарного мистецтва в Україні
3. Гітарні школи в консерваторіях України
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Вывод
Здавалося б, уже сказаного досить для того, щоб відповісти на питання: межі можливостей гітари визначити важко - здається, вона може все. Однак багато хто навіть добре знають гітару вважають, що ці можливості доступні тільки обраним і що для їх освоєння потрібні якісь надприродні здібності, крім звичайних музичних. Це не так. Вже у списку творів для першого курсу музичного училища ми бачимо, крім етюдів, пєси старовинних авторів, сонати. На другому курсі зявляються поліфонічні твори. Згадаймо: в поліфонічної музики дві-три мелодії йдуть одночасно. Виконувати поліфонічну музику на одному інструменті нелегко, але, як бачите, вона доступна не тільки самої гітарі, але і студенту гітаристу другого курсу. У програмі третього року імена багатьох відомих композиторів: Каркасси, Джуліані, Паганіні та інших. Переходячи на останній, четвертий курс, студент грає на іспиті найскладніші твори, включаючи концерт для гітари з оркестром.
І ось, нарешті, дипломний виступ. Чайковський, Мусоргський, Бородін, Альбеніс. Прелюдія і фуга Баха. Музика, яку ми зазвичай повязуємо з тисячетрубним органом, виконується на шести струнах гітари. Людина, серйозно вивчає гітару, освоїть не тільки її найширший репертуар, але і дивовижні виконавські можливості.
...Якось у залі Музичного салону Національної філармонії в Києві йшла лекція про гітару, про радянських і зарубіжних виконавців. Розповідь супроводжувався магнітофонними записами. І ось лектор оголосив "Спогад про Альгамбра" Франсиско Таррегі. А коли запис скінчився, один зі слухачів запитав: - Пробачте, а хто виконував партію мандоліни? Наївність новачка розвеселила аудиторію. Але лектор пояснив, що і гітара, і мандоліна звучали у виконанні одного єдиного музиканта. Точніше, мандоліни не було, за неї і за себе - виступала одна гітара. Обидві ролі вона виконує в цьому творі одночасно.
Коли звучить романс Варламова "На зорі ти її не буди" в обробці Іванова Крамського, ми виразно чуємо разом з гітарою і домру. Домра звучить і в багатьох інших російських мелодіях, перекладених для гітари.
А в "Прелюдії № 1" Ейтор Віла Лобоса вже чується віолончель. Віла Лобос взагалі великий шанувальник віолончелі, і гітара охоче надала йому можливість імітувати на своїй четвертій струні цей інструмент. Знову ж віолончельна мелодія в цьому творі звучить одночасно з гітарою, хоча інструмент у руках виконавця один - тільки гітара.
Мандоліна, домра, віолончель - інструменти струнні, і гітара, імітуючи їх, не виходить все-таки за межі інструментів свого типу. Але от у "Варіаціях на тему хоти" того ж Франсіско Таррегі гітара наслідує кларнету, гобою, флейті, малому барабану, тамбурину.
Колись Бетховен говорив, що гітара - це цілий оркестр. На закінчення моєї роботи про гітару можна привести ці слова великого композитора без сумніву, що вони не здадуться перебільшенням.
Список литературы
1. Альманах Ренессанс гитары, 2001
2. Вайсборд М. Андрес Сеговия. М., Музыка, 1981
3. Видаль Робер Ж. Заметки о гитаре, предлагаемые Андресом Сеговией / Пер. с фр., - М., Музыка, 1990, 32 с.
4. Віктор Вовк Самовчитель гри на шестиструнній гітарі (в 5-ти частинах з нотним додатком 2004, 2-5с
5. Газарян С. "В світі музичних інструментів"
6. Газарян С. "Розповідь про гітару"
7. Гітара в Україні номер 1. 2-23с.
8. Гітара в Україні номер 2. 18-27с.
9. Иванова-Крамская Н.А. Жизнь посвятил гитаре (воспоминания об отце), М., Объединение "Тепломех", 1995. - 109 с.
10. Историко-биографический словарь-справочник мастеров классической гитары : В 2 т. [Сост., ред. - Яблоков М.С.], Тюмень, Вектор Бук, 2001-2002 [Т.1, 2001, 608 с.; Т. 2, 2002, 512 с.]
11. Іванов-Крамской О. "Школа гри на шестиструнній гітарі".
12. Кирьянов Н.Г. Искусство игры на шестиструнной гитаре. Часть III. // Краткие сведения о наиболее выдающихся гитаристах и композиторах (с. 176-178). - М., Тоника, 1991
13. Классическая гитара в России и СССР (Яблоков М.С., Бардина А.В., Данилов В.А. и др.), Тюмень-Екатеринбург, Русская энциклопедия, 1992
14. Классическая гитара в России и СССР. Словарь-справочник русских и советских деятелей гитары. (Яблоков М.С., Бардина А.В., Данилов В.А. и др.), Тюмень-Екатеринбург, Русская энциклопедия, 1992, - ок. 1300 с.
15. Комарова И.И. Музыканты и композиторы. М.: "Рипол-Классик", 2002. - 476 с.
16. Ларин А., Гитара в России. Обзор литературы. ("Альманах библиофила", XI), М., 1981, с. 142-153
17. Ларичев Е., Назаров А. (ред.). Музыкальный альманах. Гитара. Выпуск 1
18. Ларичев Е., Назаров А. (ред.). Музыкальный альманах. Гитара. Выпуск 2
19. Ліванова Т. Історія Західноєвропейської музики до 1789 року. М., Музика 1983
20. Мартынов И. Музыка Испании, М., Сов. композитор, 1977, - 359 с.
25. Стахович М.А. Очерк истории семиструнной гитары. // Москвитянин, Москва, 1854.
26. Черватюк А.П. Музыкальное искусство и классическая шестиструнная гитара: исторический аспект, теория, методика и практика обучения игре и пению: Монография. М., МГУКИ, 2002, - 159 с.
27. Шарнассе Э. Шестиструнная гитара: От истоков до наших дней / Пер. с фр. - М., Музыка, 1991
28. Школа игры на шестиструнной гитаре Маттео Каркасси
