Розвиток формоутворення Арабо-Ісламського інтер"єра (на прикладі архітектури Йорданії) - Автореферат

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата архітектуриЗвернення до інтерєру пояснюється тим, що інтерєр - це місце, де акумулюється людське “я” у просторі, який є масштабним людині. Проведений аналіз наукового, теоретичного і практичного стану проблеми формоутворення арабо-ісламського інтерєру дозволив виявити низку невирішених вузлових питань: обмеженість і фрагментарність в теорії архітектури досліджень, що присвячені проблемі формоутворення інтерєрного середовища; відсутність в архітектуро-та мистецтвознавстві праць, автори яких усвідомлюють еволюцію арабо-ісламського інтерєру Йорданії як складову частину загальної і національної історії архітектури; вперше виділені і систематизовані "первинні" формоутворюючі знаки-елементи арабо-ісламського інтерєру, який уявляє собою унікальний феномен в світовій культурі, виявлені відношення цілісності - закони композиції, що розкривають багатоваріантність інтерпретацій в архітектурному творі і дозволяють розвинути науково-аргументовані методичні основи учбового і професійного проектування арабо-ісламського інтерєру в новому якісному аспекті продовження культурних традицій. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони розкривають картину генезису і розвитку формоутворення арабо-ісламського інтерєру на прикладі архітектури Йорданії, складений каталог традиційних архітектурно-художніх форм і кольору можуть бути використані у професійній діяльності архітекторами і дизайнерами інтерєру, які займаються проектною діяльністю у ісламських країнах, а також в навчальному процесі університетів Арабського світу.Дослідження генезису і розвитку формоутворення арабо-ісламського інтерєру, що викликано актуальною необхідністю теоретичного осмислення сучасної етнокультурної ситуації в архітектурі Йорданії і країн Ісламського світу, де відмічається криза етнокультурної ідентичності, вносить теоретичний і практичний внесок в рішення важливішої проблеми проектної культури сьогодення і в майбутньому третьому тисячолітті. На протязі ісламського періоду, який має початок у VII ст., в мусульманській архітектурній теорії під впливом ісламських релігійних канонів склалася неповторна теорія організації середовища арабо-ісламського інтерєру, обєкти-системи якої багато століть існували на рівні тотожних перетворень. Виявлені культурні шари дозволили побудувати модель генеалогії арабо-ісламського інтерєру з урахуванням інтеркультурних (елліністичних, римських, візантійських) та етнокультурних впливів. В результаті були проаналізовані видозміни форм, які приймають участь у композиційному конструюванні до ісламської та ісламської архітектури (просторові форми-оболонки, колони, капітелі, вікна, арки). Вперше визначені і систематизовані “первинні” інваріантні традиційні формоутворюючі знаки-елементи арабо-ісламського інтерєру, які складають його композицію: типи планів та архітектурних просторів з елементами огородження; обємно-пластичні елементи (колони, арки, вікна, двері, машрабії, квамарії, шамзії, сталактити орнаментика, колір); предметне наповнення.