Розвиток фонетичної системи староукраїнської мови другої половини XVI-XVIII ст. на тлі правописної традиції (на матеріалі житійно-повістевих пам"яток) - Автореферат
Дослідження в порівняльно-історичному і типологічному аспектах проблеми розвитку фонетичної системи староукраїнської мови другої половини XVI-XVIII ст., а також її графічної та орфографічної реалізації в рукописних житійно-повістевих текстах-пам"ятках.
При низкой оригинальности работы "Розвиток фонетичної системи староукраїнської мови другої половини XVI-XVIII ст. на тлі правописної традиції (на матеріалі житійно-повістевих пам"яток)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Національна академія наук України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук РОЗВИТОК ФОНЕТИЧНОЇ СИСТЕМИ СТАРОУКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVI - XVIII СТ.В українській історичній лінгвістиці існує потреба вивчення фонетики у звязку з орфографією на матеріалі староукраїнських рукописів різних стилів і жанрів, історичних періодів та з різних територій походження. На її становлення впливали дві тенденції: а) традиція етимологічного кириличного правопису, підсилена другим південнословянським впливом та публікацією граматик церковнословянської мови в кінці XVI - XVII ст.; б) потреба відбивати живу мову на письмі. Орфографічна структура української мови складалася поступово, разом зі становленням графіки як основного конструктивного матеріалу орфографії та становленням фонологічної системи мови, яку ця орфографічна структура мала відбивати. Актуальність дослідження визначається, по-перше, потребою вивчення фонетики у звязку з орфографією на матеріалі староукраїнських рукописів різних стилів і жанрів, історичних періодів та з різних територій походження; по-друге, недостатнім висвітленням у науковій літературі питання про графіко-орфографічні норми староукраїнської мови XVI - XVIII ст. Дослідники звертали увагу на явища формування фонологічної системи української мови та засоби відтворення кириличною графікою звукових особливостей живої мови, на відповідні орфограми у староукраїнських памятках, на варіативність вживання кириличних літер для позначення етимологічних звуків, відзначали певне пристосування традиційного правопису до живомовних особливостей.Виділення періоду XVI - XVIII ст. в історії української мови виявилося плідним з погляду дослідження систем фонетики, графіки і орфографії у їх взаємодії та аналізу співвідношення і функціонування мовних одиниць кожної з них. Увага до книжного типу мовлення, який репрезентують житійно-повістеві памятки, по-перше, розширює джерельну базу досліджень; по-друге, допомагає зясувати ступінь проникнення живого мовлення в ці тексти (їх мова в цілому більш книжна і традиційна, ніж, наприклад, ділових); по-третє, надає можливість визначити ступінь нормативності староукраїнського правопису XVI - XVIII ст. Фонологічна система української мови другої половини XVI - XVIII ст. у цілому виступає вже сформованою. Правописна система української мови другої половини XVI - XVIII ст. ще не є цілком унормованою й перешкоджає проникненню живомовної фонетики в літературне, книжне вживання. Аналіз фонетичних і правописних особливостей збірників житій засвідчує, що в розглянутий період живомовна система вокалізму була більш усталеною в літературному вживанні, ніж система консонантизму.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
