Сутність і шляхи утворення фінансової олігархії. Розвиток цього прошарку в Україні. Тенденції панування мирової еліти, її домінування у політиці глобалізованого світу. Сучасна концептуальна модель взаємодії фінансової олігархії та органів публічної влади.
За визначенням, олігархія - це форма управління країною, за якої влада належить обмеженому колу осіб і відповідає їхній особистій вигоді, а не загальному благу народу. Останній у своїй праці «Політика», в якій розглядав форми державного управління, охарактеризував її саме як владу багатих, а не олігархічну владу аристократії. Арістотель також типологізував олігархію за формуванням уряду та виокремив її три основні риси: - керівники кооптуються з багатих або ж за вибором багатих з числа їх друзів; Наприклад, для України є звичним той факт, що у всіх гілках влади переважна більшість - це багата меншість громадян, які отримали свої посади майже за давньогрецькими рисами: чим вищий майновий ценз - тим більші можливості потрапити на владний олімп. В Україні така методика навіть набрала національного колориту та отримала оригінальну, життєву назву - «кумівство».Організаційною формою панування фінансового капіталу є фінансово-промислова група, яка становить собою сукупність промислових, банківських, кредитних, страхових, транспортних, торгових та інших компаній, які перебувають під контролем одного або кількох взаємозвязаних найбільших власників капіталу. Більшість підприємств, що входять до фінансово-промислової групи, не є індивідуальною власністю того чи іншого капіталіста, котрий очолює групу. Разом з тим "особиста унія" банківських монополій з промисловими доповнюється "особистою унією" тих і других товариств з урядом, все більшим зрощенням фінансової олігархії з апаратом держави. Саме за таких умов фінансова олігархія забезпечує своє панування не тільки в економіці, але й політиці, її представники висуваються на високі державні пости, за проектами і рекомендаціями олігархічних обєднань видаються закони і призначаються відповідальні чиновники державного апарату тощо. У сучасному політологічному значенні еліта - це сукупність індивідів, які високо стоять у рейтингах влади чи престижності, які завдяки своїм соціально значущим якостям (походження, багатство, досягнення певного роду) займають вищі позиції в різноманітних сферах чи секторах суспільного життя, інколи до цього визначення додають важливе уточнення: авторитет цих людей настільки великий, що вони впливають не лише на ту сферу, якій належать, а й на життя суспільства в цілому.Економісти визначають олігархів насамперед “за надприбутками, володінням контрольованими політичними та комерційними структурами, наявністю власних кишенькових ЗМІ. Звідси - ігнорування суспільних інтересів, намагання використати владу для того, щоб, максимально звузивши сферу демократії, створити монократичну систему правління, яка й буде олігархією. Тому й виникає потреба у тому, щоб розібратись, хто такі олігархи і якої олігархії від них можна чекати. Найважливішим у протиставленні олігархії, яка була правлінням небагатьох багатих, демократії, яка допускала до правління багатьох бідних, він вважав те, що у цих двох випадках “до влади висуваються дві різні вимоги: одна базується на праві власності, інша - на добробуті більшості людей, що живуть у суспільстві”. “Олігархія може мати широку базу серед громадян, або влада може перебувати в руках певного обмеженого угруповання.За сучасних умов олігархія в Україні набуває інституційного статусу, економічною основою панування котрої є: - процес тіньової приватизації; Тож, олігархія виступає як найконсервативніша частка суспільства, що «приватизувала» не тільки економіку й політику, а й зазіхає на нашу свідомість - через монополізацію засобів інформації і маніпулювання суспільною свідомістю, адже формою суспільної свідомості бюрократії є демагогія (абсурду). Починаючи з 1999 р., до Верховної Ради України неодноразово подавались законопроекти, спрямовані узаконити лобістську діяльність [«Про лобіювання в Україні» № 3188 від 13.04.1999 р., «Про правовий статус груп, обєднаних спільними інтересами (лобістських груп) у Верховній Раді України» № 3188-1 від 03.11.1999 р., «Про діяльність лобістів у Верховній Раді України» № 8429 від 09.11.2005 р.], але ці нормативно-правові акти з різних обєктивних та субєктивних причин не було ухвалено парламентом [12, 69]. Коновалюк зареєстрував у Верховній Раді України проект закону України «Про регулювання лобістської діяльності в Україні» [4], який містить основні норми, викладені в урядовому законопроекті, проте сфера його поширюється не тільки на ОДВ, а й на ОМС.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
