Зародження і ранні етапи розвитку філософії в Україні XI-XV ст. Просвітництво як закономірний результат бурхливого розвитку наукових знань і технічних досягнень. Натурфілософські погляди українських просвітників. Філософія в Києво-Могилянській академії.
З емпіричних знань люди створювали уявлення про те, що їх життя і добробут залежать від сил природи. Вона несла в собі крихти філософської думки стародавніх греків, що бачили світ у єдності та розвитку, а людину мудрою. Словянські філософи розмірковували про бога, людину, призначення людського життя і його смисл на підставі власної світоглядної традиції. У той час, коли поряд, у Західній Європі, розквітла філософія Середньовіччя, а потім набула сили філософська думка епохи Відродження, в Україні вона жевріла лише у глибинах душі народу. Взагалі ж українське населення було визначене як "нижчий" народ, звалось "мало поляками", а Україна - "Мала Польська".Діяльність Києво-Могилянської академії, її кращих вихованців привела до зміцнення засад Просвітництва в усій Україні. Усій Україні були відомі гуманістичні ідеї творів Василя Васильовича Капніста (1758-1823), перш за все, завдяки його сатиричній комедії "Ябеда". Загалом розквіт філософської думки, Просвітництва та гуманізму в Україні сприяв розвиткові національної самосвідомості народу. По-друге, кирило-мефодіївці започаткували в Україні соціальну філософію, висвітлюючи проблеми суспільного устрою та прогресу, розвитку української національної культури і справедливих соціальних відносин. Свої соціально-філософські погляди він узагальнив у програмі товариства "Закон Божий (Книга буття українського народу)", де визначив необхідність незалежності України та - її республіканського устрою; відміни кріпацтва, забезпечення вільного життя всіх людей; конфедеративного звязку словянських держав за умови їх незалежності; вільного розвитку української мови, культури, освіти всього народу; усунення мовної та релігійної дискримінації.- початок закриття Києво-Могилянської академії (остаточно у 1817р.);§ 1884 p. - закриття всіх українських театрів;Проте поширення української національної ідеї і розквіт громадівського руху дали поштовх та натхнення у діяльності всіх прогресивних сил в Україні, сприяли підвищенню самосвідомості народу, подальшому розвитку культури та філософської думки. Формулюючи найбільш важливі підсумки української філософії в класичному варіанті, зазначимо таке. По-перше, в ній чітко відбилися онтологічні ідеї, питання світобудови, існування сущого, що підкреслюють натурфілософські проблеми у курсах професорів Києво-Могилянської академії. Це позначено розмежуванням філософії й теології, переорієнтацією від богопізнання до пізнання природи і людини. По-друге, в час формування і розгортання української класичної філософії особлива увага приділялася питанням гносеології.Він, по-перше, спираючись на силу козацтва, добився в 1632р. легалізації української православної церкви, єдиної на той час сили, що духовно консолідувала більшість населення України. Могилою, державою має керувати володар - людина сильної волі та великих здібностей, а в усьому іншому він "равен ест всякому человеку". Могила радикально реорганізував освітянську діяльність в Україні, створивши чітку систему освітніх закладів [1, 7]. Завдяки цьому філософія в академії відмежовувалася від теології, досягалося обєктивне усвідомлення світу й людського буття. По-четверте, соціальний напрям філософської думки в академії складали роздуми про людину, суспільство та державний устрій.Великі перспективи для творчої діяльності відкрилися перед науковцями філософських кафедр і факультетів вищих навчальних закладів. Ними значно змінено, оновлено та розширено програми базових філософських курсів, введені й читаються спецкурси з історії світової філософії, історії української філософської думки, філософії природничих знань. Окремий розділ складає соціальна філософія, а провідне місце в ньому займають проблеми державотворчості, етнокультури, суспільного прогресу, формування особи та її індивідуальності, духовного життя суспільства. Докорінної перебудови зазнав Інститут філософії АН України. Широка палітра сучасної філософської думки та її історичних аспектів знаходить місце на шпальтах журналів "Вісник Національної Академії наук України", "Віче".
План
Зміст
Вступ
1. Зародження і ранні етапи розвитку філософії в Україні XI-XV ст.
2. Натурфілософські погляди українських просвітників
3. Філософія в Києво-Могилянській академії
Висновки
Список використаних джерел
Вывод
Після набуття Україною незалежності створені благодатні умови для наукової праці у філософській сфері. Великі перспективи для творчої діяльності відкрилися перед науковцями філософських кафедр і факультетів вищих навчальних закладів. Ними значно змінено, оновлено та розширено програми базових філософських курсів, введені й читаються спецкурси з історії світової філософії, історії української філософської думки, філософії природничих знань.
Значно розширене вивчення сучасної західної філософії, всіх її напрямів, шкіл і течій. Окремий розділ складає соціальна філософія, а провідне місце в ньому займають проблеми державотворчості, етнокультури, суспільного прогресу, формування особи та її індивідуальності, духовного життя суспільства.
Докорінної перебудови зазнав Інститут філософії АН України. Тут скасовано підрозділи, існування котрих було зумовлене політичною конюнктурою. Сьогодні в Інституті, поряд з традиційними для світової практики філософськими структурами, перебудовані й створені відділи історії філософії України, історії зарубіжної філософії, філософії релігії, історії релігії в Україні та інші.
Нового звучання набув журнал "Філософська думка". Широка палітра сучасної філософської думки та її історичних аспектів знаходить місце на шпальтах журналів "Вісник Національної Академії наук України", "Віче". "Сучасність" і багатьох інших.
Але дійсно істотні зміни в розвої української філософії, роботі філософських кафедр і факультетів ще попереду.
Необхідна наполеглива праця по створенню власних обєктивних за змістом підручників і посібників з філософії та їх виданню в достатній кількості.
Ще не до кінця вивчена філософська думка української діаспори. До останніх літ філософська діяльність українців, що мешкають в інших землях, в Україні була під забороною. Вона згадувалася лише для критики в негативному плані. І це тоді, коли за кордоном проживають мільйони українців, які створили там свої наукові та культурні центри, освітні заклади, розвили багату видавничу справу.
Історію філософської думки української діаспори необхідно розділити на два періоди: перший - до другої світової війни, другий - після неї і до наших днів. Підставою для такого поділу слугує те, що представниками першого періоду були безпосередні вихідці з України, а другого - нащадки перших українських переселенців.
