Розвиток емоційної сфери учнів при переході до основної школи в умовах різних типів навчання - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наукІндивід стає особистістю, освоюючи мотиви і смисли діяльності, норми й цінності, що регулюють взаємодію з іншими людьми, здобуваючи знання різного порядку, навчаючись інструментальним навичкам і способам побудови понять. Давидова і практично втілює ідеї про роль випереджаючого навчання у розвитку психіки і про залежність результатів розвитку від змісту й способу організації навчальної діяльності. Один із варіантів переходу до основної школи супроводжується зміною типу навчання з розвивального на традиційний, що ставить питання про наступництво змісту і методів навчання. Каразіна «Психологія і методика розвивального навчання у загальноосвітній середній школі» (код КПКВ - 2201020, держреєстрація №0103U004221) і теми 13-03 «Проблема адаптації дітей до навчальної діяльності в умовах реформування сучасної середньої школи», що була спільним дослідницьким проектом факультету фундаментальної медицини, факультету психології і соціологічного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Теоретичне значення дослідження полягає: 1) в розширенні та поглибленні уявлень про залежність емоційного розвитку учнів у молодшому шкільному віці від такого чинника як тип навчання; 2) в збагаченні теорії навчальної діяльності уявленнями щодо позитивного пливу РН на розвиток емоційної сфери учнів; 3) у виявленні особливостей емоційного розвитку учнів у молодшому шкільному віці, які є результатом впливу РН і ТН, зміни типу навчання з РН на ТН при переході до основної школи, а також дії додаткового соціально-психологічного чинника у вигляді рекомбінації класних груп.У розділі узагальнюються підходи різних авторів до розуміння емоційної сфери, уточнюється зміст поняття «емоційна властивість», аналізуються питання місця емоцій у навчальній діяльності молодших школярів, характеризуються емоційні прояви молодших школярів. У групі ТН-3 значно вищими виявились показники «соціальна пасивність», «незахищеність», «позитивна оцінка своєї ідеальної продукції», «негативна оцінка своєї ідеальної продукції», «захист від вищих з агресією», «захист від нижчих з тривогою». У групі РН-5 порівняно з групою ТН-5 значно нижчими виявились показники «почуття неповноцінності», «труднощі спілкування», «депресивність», «захист від вищих з агресією», «захист від вищих з тривогою», «захист від нижчих з тривогою», «астенічність»; показник «захист недиференційований з агресією» виявився значно вищим. У групі РН-5 порівняно з групою РН-3 підвищуються значення показників «тривожність», «труднощі спілкування», «захист від вищих з агресією», «захист недиференційований з агресією»; значно знижуються - «позитивна оцінка своїх дій», «захист від вищих з тривогою», «захист недиференційований з тривогою». Порівняно з групою РН-3 зросло значення показника «фрустрація», залишились більш високими (як і у пятому класі порівняно з третім) показники «труднощі спілкування», «захист від вищих з агресією», «захист недиференційований з агресією», залишився більш низьким показник «позитивна оцінка своїх дій», знизився рівень показника «тривожність».У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення і нове розвязання проблеми емоційного розвитку учнів у молодшому шкільному віці в умовах різних типів навчання при переході до основної школи, що виявляється у розкритті суті і специфіки цього процесу, змісту емоційних властивостей особистості учнів, у дослідженні залежності емоційного розвитку учнів від типу навчання, зміни типу навчання з розвивального на традиційне з переходом до основної школи, а також впливу у цей період додаткового соціально-психологічного чинника у вигляді рекомбінації класних груп. Розвивальне навчання в молодшому шкільному віці обумовлює більш оптимальний і продуктивний напрямок формування емоційної сфери учнів, ніж традиційне навчання. Безпосередньо після зміни типу навчання, що збігається з початком пятого класу, особливості емоційної сфери у колишніх учнів розвивального навчання виявляють відносну стійкість, яка має ознаки позитивності і конструктивності: відчуття повноцінності, впевненість у собі, доброзичливість, просоціальність. В умовах тривалої дії традиційного навчання негативні емоційні наслідки психотравмуючої зміни типу навчання у колишніх учнів розвивального навчання відносно компенсуються. Емоційні ефекти розвивального навчання також виявляють відносну резистентність що до несприятливих обставин навчання: у дітей зберігаються впевненість у своїх можливостях, спокійний емоційний настрій, соціабельність - на фоні незахищеності, недовіри до себе, агресивності, що характерні для дітей, навчання яких було організоване з першого класу за традиційним типом.

Основний зміст дисертації