Розвиток екологічного туризму в Тернопільській області - Магистерская работа

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича Кафедра еономічної географії та екологічного менеджментуЗамість жаркого сонця все частіше перевага віддається тінистим лісам, а замість міських громад - поселенням традиційних народностей. Це примушує говорити про феномен так званого екологічного туризму, особливого сектора туристської області, який, по деяких оцінках, вже охоплює більше 10% туристського ринку, а темпи його зростання в 2-3 рази перевищують відповідні темпи у всій індустрії туризму. Сьогодні в багатьох країнах, і передусім в економічно розвинутих, екологічному туризму приділяється все більше зростаюча увага, тому що він має великий екопросвітницький і оздоровчопізнавальний потенціал. Дослідженням екологічного туризму передумов його формування в Україні займалися такі вчені: О.Ю. Смаль досліджував світовий досвід розвитку екологічного туризму, показав економічну і соціальну доцільність впровадження екотуристичних технологій для розвитку туристичної індустрії, збереження довкілля та підвищення екологічної культури учасників рекреаційно-туристичних процесів [26].Початком формування концепції екотуризму варто вважати 80-і роки, коли зявилися дослідження на цю тему, повязані з роботами швейцарських і західнонімецьких вчених. Незважаючи на зростаючу популярність екологічного туризму, його частка у світовому обороті туристичного капіталу по оцінках експертів ВТО складає поки близько 7% чи близько 35-40 млрд. доларів СТТТА. Але це не можна віднести до екологічного туризму - люди ринуться до спілкування з природою, щоб скористатися її благами, нічого, як правило, не даючи їй натомість, а в багатьох випадках і наносячи їй шкоду. До екологічного туризму те й інше має віддалене відношення, оскільки природа тут - основна умова відпочинку, а відпочиваючий - лише споживач наданих природою благ, тобто реагуючий пасивно на неї субєкт. Саме про це, свідчать матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Туризм на порозі XXI століття: освіта, культура, екологія», що відбулася в Києві 19-20 жовтня 1999 р. [8].В Україні існують обєктивні обставини у формуванні системи екотуризму,які не можна не брати до уваги: Україна має у своєму розпорядженні унікальний природний потенціал, що в деяких випадках досить сильно перевершує збережені у світі кутки природи, що викликають інтерес для туристів; Не заперечуючи і погоджуючись з метою екологічного туризму - прагненням до пізнання природних і культурних ландшафтів та формування екологічного світосприйняття, хотілося б підкреслити, що в усьому світі туризм називається екологічним, коли він здійснюється на певних територіях природно-охоронного призначення, а найчастіше - в національних природних парках. Це становить понад 20% всієї площі природно-заповідного фонду України і значно більше ніж передбачалося ВНДІ природи та схемою розміщення НП на території колишнього СРСР, а якщо врахувати можливості існуючих 26 регіональних ландшафтних парків загальною площею понад 400 тис.га, то передумови щодо розвитку екологічного туризму в нашій країні досить вагомі. Туристична діяльність на територіях національних природних парків організовується відповідно до їх функціонального зонування спеціальними структурними підрозділами адміністрацій НПП України, іншими підприємствами, установами та організаціями на підставі укладених угод "Про рекреаційну діяльність" з цими адміністраціями, а також власниками чи користувачами природно-заповідних обєктів, що беруть на себе відповідальність за їх охорону та збереження. Забезпечення регульованого туризму на територіях національних парків здійснюється відповідно до затверджених проектів на підставі ліцензій на здійснення діяльності по забезпеченню регульованого туризму наданих дирекціями національних парків, якщо пропоновані послуги по організації обслуговування відвідувачів не суперечать цілям діяльності національних парків і не заподіюють збитку природним комплексам і обєктам історико-культурної спадщини.Розробка туру включає такі етапи: вибір пунктів маршруту, ієрархізація цих пунктів, вибір пунктів початку та закінчення маршруту, після чого провадиться розробка схеми маршруту та його оптимізація. Необхідність у багатоваріантності обумовлена мінливістю погодно кліматичних умов, зміною мотивацій туристів перебувають на маршруті (відмінностями в їх фізичної підготовленості, можливості та запитах). Щоб зважитися на даний подорож, турист повинен знати, що він побачить, що буде займатися на маршруті, як буде добиратися і де зупинятися. На планових маршрутах з активним способом пересування (пішки, на байдарках, лижах, конях і т.п.) туристи подорожують за певними, заздалегідь розробленим і підготовленим маршрутами з досвідченим інструктором.