Дошкільне виховання в Україні в період її перебування у складі Російської Імперії. Зрушення у розвитку дошкільного виховання періоду Української Народної Республіки. Історико-педагогічні умови розвитку дошкільного виховання в Україні в радянський період.
При низкой оригинальности работы "Розвиток дошкільного виховання в Україні (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Педагогічна думка, освіта і виховання формуються у певних історичних економічних, соціальних умовах відповідно до потреб суспільства, тому для розуміння витоків національної освіти необхідно знати історичні обставини з яких виникли ті чи інші форми навчання і виховання. Ним були детально розглянуті питання організації трудового виховання дітей дошкільного віку, керівництва грою, виховання культурно-гігієнічних навичок у дітей. Визначити педагогічні положення Русової С.Ф. в дошкільному виховання кожного періоду. Культ матері в українців існував з давніх часів, її провідна роль у роді, чимале значення в моногамній сімї визначали й відповідний виховний вплив на дітей. Поряд з рідними батьками вони були вихователями, несли моральну відповідальність за вчинки.По-друге, ми визначили основні ідеї в дошкільному вихованні кожного періоду. 1) Вивчаючи розвиток ідей про дошкільне виховання у кожний підперіод періоду кінця ХІХ - початку ХХ століть, ми прийшли до висновку, що 20-ті роки в історії характеризуються відродженням гуманістичних ідеалів і цінностей, змінюються акценти у дошкільному виховання. У кінці ХІХ ст., коли Україна перебувала у складі Російської Імперії, селянство залишалося основною масою населення. Народна педагогіка ґрунтується на родинних почуттях, на моралі й звичаях відтворених у сімї. збереження родинних звязків, від яких іноді залежало виживання окремої людини, забезпечувалося вихованням відповідного становлення у дитини. Після того, як представники різних політичних партій, культурних установ, громадськість створили Українську Центральну Раду, то першочерговими стали питання відродження української мови, освітніх закладів, збільшення кількості українських газет, журналів тощо.
Вывод
По-перше, ми вивчили рівень дослідженості даної проблеми у психопедагогічній літературі.
По-друге, ми визначили основні ідеї в дошкільному вихованні кожного періоду.
По-третє, ми розкрили закономірності розвитку дошкільного виховання кожного періоду.
По-четверте: ми розглянули теоретичні ідеї про домашнє виховання Верховинця В.М.
По-пяте ми підібрали літературу, що стосується даної теми.
1) Вивчаючи розвиток ідей про дошкільне виховання у кожний підперіод періоду кінця ХІХ - початку ХХ століть, ми прийшли до висновку, що 20-ті роки в історії характеризуються відродженням гуманістичних ідеалів і цінностей, змінюються акценти у дошкільному виховання.
У кінці ХІХ ст., коли Україна перебувала у складі Російської Імперії, селянство залишалося основною масою населення. Сільська культура відрізнялася від міської культури, але не була нижчою. Зокрема відтворилась окрема галузь народної педагогіки - народне дитинознавство, яке вивчає вікові та психологічні особливості дитини, закономірності й засоби формування її як особистості.
Народна педагогіка ґрунтується на родинних почуттях, на моралі й звичаях відтворених у сімї. збереження родинних звязків, від яких іноді залежало виживання окремої людини, забезпечувалося вихованням відповідного становлення у дитини. Отже, патріархальний лад сільської родини був вагомим і поширеним виховним чинником. Адже Україна навіть у період розвитку капіталізму залишалась аграрним краєм.
2) Розвал Російської Імперії через внутрішнє потрясіння соціального порядку та політичне й національне піднесення поневолених народів полегшували становлення Української держави. Після того, як представники різних політичних партій, культурних установ, громадськість створили Українську Центральну Раду, то першочерговими стали питання відродження української мови, освітніх закладів, збільшення кількості українських газет, журналів тощо.
Саме у цей час були започатковані перші дитсадки. Але дитсадочки були російськомовними, далекими від української культури, від духовного життя українського народу.
Відділ позашкільної освіти і дошкільного виховання очолила Русова С.Ф. Завдяки зусиллям Русової Софії здійснювалася послідовна політика у галузі суспільного дошкільного виховання.
В січні 1918 р. відділ дошкільного виховання вніс пропозицію «підняти питання про загальне обовязкове дошкільне виховання дітей і провести це законодавчим порядком».
3) Визначним діячем у галузі дошкільного виховання в Україні була Русова С.Ф. Вона все своє життя присвятила справі національного відродження. Також вона залишила чималу педагогічну спадщину. У своїх роботах вона доводить важливість і необхідність виховання дитини дошкільного віку.
Зважаючи на вікові особливості дошкільнят Русова С.Ф. ставить питання про єдність родинного й суспільного виховання. Русова С.Ф. рекомендує вчити моральності так само, як будь-чого іншого.
Серед засобів морального виховання вона виокремлювала національні казки, вірші тощо.
Дитячий садок вона розглядала як установу не лише педагогічну, а й соціально-національну.
4) У 20-ті роки Радянський період характеризується початком побудови радянського соціалістичного суспільства. Для цього їм необхідно було перемогти культурну відсталість, створити нову систему й виховання широких народних мас. На той час основним типом дитячого закладу вважався дитячий будинок. Також нова система потребувала педагогів високої кваліфікації, а в педагогічних навчальних закладах у 20-ті роки практично були відсутні викладачі-фахівці з дошкільного виховання.
Досить широко у 20-ті роки розуміли принцип активної дитячої творчості. Особливо увага приділяється трудовій діяльності дітей. Натомість мало уваги приділялось дитячим іграм.
5) Дошкільне виховання в Радянській Україні у 30-ті роки розвивалося у загально державному руслі відповідно до прийнятої, єдиної системи народної освіти. Основною метою системи було виховання у молодого покоління комуністичних переконань.
Також, у цей період, авторитарна педагогіка витісняє залишки вільного виховання і ставиться завдання створити суспільне дошкільне виховання.
Основними типами суспільних закладів для дітей дошкільного віку у 30-ті роки були дитячий садок і дитячий осередок.
Дошкільні установи ставали осередками комуністичного виховання, тому дітей водили на демонстрації, влаштовували спеціальні збори. Така підміна національного виховання інтернаціональним врешті призвела до перетворення нації в безлике населення.
У 30-х роках плідно функціонував журнал «За комуністичне виховання дошкільника», на сторінках якого ішлося про підвищення ролі дошкільного виховання в соціалістичному будівництві.
З посиленням політики централізації в СРСР створюються нові, уніфіковані правила та внутрішній розпорядок дитячого садка.
Також тривало розпочате в 20-х роках вилучення казки з педагогічного процесу. Так, Надія Крупська рішуче засудила казку і фантастичну літературу минулих років, вона висловлювалась за створення політичної книжки навіть для наймолодших.
6) Верховинець В.М. педагогічні погляди якого, формувались під впливом демократичних ідей українського національного відродження кінця ХІХ - початку ХХ століть, є автором навчальних програм, підручника, основоположник українського музично-ігрового репертуару для дітей.
На відміну від Крупської, Верховинець надав грі важливого виховного значення. Тому працюючи над «Весняночкою», головною своєю працею, він ставив перед собою конкретні завдання у вихованні «інтелектуально розвинутого майбутнього члена суспільства».
Кожну гру він подавав в інсценізованому вигляді, який передбачає наявність певної драматургії.
Кожна гра має конкретно визначену мету, що досягається шляхом виконання поставлених перед дитиною завдань. І майже в усіх іграх репертуарно-методичного посібника відтворюються картини повсякденного життя, предмети побуту, природні явища. Тому ігри задовольняють пізнавальні потреби вихованців, несуть нову інформацію, знайомлять з навколишнім середовищем, різними видами професійної діяльності, сприяють розвиткові інтелектуальних здібностей.
Спадщина Василя Михайловича Верховинця має важливе теоретичне і практичне значення.
Список литературы
1. Артемова Л.В. Історія педагогіки України: підручник / Л.В. Артемова. - К.: Либідь, 2006. - 421 с.
2. Безполько О.В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях: Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 134 с.
3. Борисов В.В. Теоретико-методологічні основи формування національної свідомості.: Монографія, 2002. - 719 с.
4. Веретенко Т.Г. Загальна педагогіка: Навчальний посіб. - К.: ВД «Професіонал», 2004. - 128 с.
5. Волкова Н.П. Педагогіка: Навч. посіб. / Н.П. Волкова. - 2-е вид. перероб. та допов. - К.: Академ-видавн., 2007. - 615 с. - («Альма-матер»).
6. Волкова Н.П. Посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: «Видавничій центр Академія», 2003. - 576 с.
7. Гавриш Н., Хорошайло Р. Концепція розвитку навчального закладу - запорука успіху. Організація роботи ДНЗ в контексті сучасної парадигми освіти. // Дошкільне виховання. - 2005. - №8. - С. 8 - 11.
8. Галузинський В.М. Педагогіка: теорія і практика: навч. посіб. для вузів. - Вівне; Київ. - Вища школа, 1995. - 237 с.
9. Гендерна педагогіка: Хрестоматія: Навч. посіб. / за ред. Вікторії Гайденко. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. - 313 с.
10. Зайченко І.В. Педагогіка: Навчальний посібник / І.В. Зайченко. - 2-е вид. - К.: Освіта України, 2008. - 529 с.
11. Закон України «про дошкільну освіту». // Дошкільн. вихов., 1998, №2. С. 3 - 7.
