Розвиток дистанційного навчання у вищій школі країн Європи та Північної Америки - Автореферат

ІНСТИТУТ ВИЩОЇ ОСВІТИАВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук Науковий консультант - доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України ЛУГОВИЙ Володимир Іларіонович, АПН України, віце-президент, Інститут вищої освіти АПН України, директор. Офіційні опоненти:доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України ОЛІЙНИК Віктор Васильович, Університет менеджменту освіти, ректор; Захист відбудеться 24 червня 2008 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.456.02 в Інституті вищої освіти АПН України за адресою: 01014, м. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту вищої освіти АПН України (01014, м.Одним із перших кроків на шляху інтеграції до Європейського освітнього простору було прийняття низки документів Кабінетом Міністрів України, зокрема Постанови „Про затвердження Програми розвитку системи дистанційного навчання на 2004-2006 роки”. Основною причиною такого стану ДН в Україні є те, що впровадження технологій дистанційного навчання наштовхується на реальні труднощі, подолання яких потребує цільового фінансування, обєднання зусиль вітчизняних освітніх закладів та державних органів, координації спільних дій та нормативно-правового забезпечення, що сприятиме прискоренню цього процесу, а також зменшить інтелектуальні, матеріальні та фінансові витрати на впровадження і розвиток дистанційного навчання в цілому. Аналіз стану наукового опрацювання проблеми дистанційного навчання в Україні та досвіду впровадження його в практику вищої школи показав, що незважаючи на певні досягнення, ця педагогічна проблема потребує подальшого дослідження, оскільки не унормований понятійний апарат з цієї тематики, немає розроблених теорій дистанційного навчання у нашій країні, не проаналізовано діяльність конкретних зарубіжних вищих навчальних закладів, що запровадили дистанційне навчання, досвід яких можна було б використати в Україні, відсутні узагальнюючі праці з історії розвитку ДН за рубежем і бракує ґрунтовних розвідок з цього питання у нашій країні, його періодів розвитку, еволюції зарубіжних моделей ДН, не проводиться порівняльний аналіз зарубіжних і вітчизняних віртуальних навчальних середовищ і укладених на їх базі навчальних матеріалів, форм оцінювання дистанційних курсів (ДК) і програм, не вироблено концептуальні підходи до організації дистанційного навчання у вітчизняних вищих освітніх закладах, не здійснюються соціально-економічні обґрунтування нової форми навчання або її елементів для кожного конкретного навчального закладу, бракує необхідної навчальної літератури для підготовки випускників ВНЗ, які після його закінчення зможуть організувати дистанційне навчання в освітніх закладах, корпораціях та інших установах України. У дисертації наведено результати наукових досліджень автора, отриманих у процесі виконання програм розвитку дистанційного навчання на базі Київського національного університету імені Тараса Шевченка за темами науково-дослідної роботи, а саме: „Програмне середовище для впровадження комплексних технологій навчання” (державна реєстрація № 0102U005946) і „Розробка методологічних основ та інструментальних засобів електронних систем підтримки навчального процесу” (державна реєстрація № 0102U005812); держбюджетної науково-дослідної теми Для вирішення визначених завдань, досягнення мети в дисертації використовувався комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження, зокрема: методи системно-історичного аналізу - для розгляду еволюції теорії дистанційного навчання та етапів розвитку зарубіжних і вітчизняних технологій ДН; історико-педагогічного - з метою вивчення процесу становлення і розвитку ДН у зарубіжній і вітчизняній вищій школі; історичного - для розгляду наукових основ дистанційного навчання; хронологічного і діахронічного - для дослідження процесу становлення дистанційного навчання за рубежем і в Україні та його періодизації; методи історико-порівняльного аналізу - при визначенні стану розвитку теорії і практики дистанційного навчання в Європі, зокрема в Україні, та в Північній Америці; методи функціонально-структурного аналізу - при вивченні структури й особливостей ДН як системи на різних його рівнях і періодах розвитку; анкетування, структурне, процесуальне й технологічне моделювання - в процесі побудови авторської моделі дистанційного курсу.У першому розділі - „Теоретико-методологічні засади дослідження дистанційного навчання у вищій школі” - розглянуто питання, повязані з понятійним апаратом у дистанційному навчанні: визначення основних англійських і українських термінів дистанційного навчання та їх тлумачення науковцями, спеціалістами різних країн; показана еволюція основних українських і англійських термінів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ