Розвиток ідей про учнівське самоврядування у вітчизняній педагогічній теорії та практиці - Автореферат

Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наукБик Адам Сергійович, Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, заступник директора з наукової роботи. Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України кандидат педагогічних наук, Клокар Наталія Іванівна, Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів, ректор. Захист відбудеться 1 березня 2001 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.455.01 в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м.Київ, вул. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м.Київ, вул.Якщо протягом 80-х років тема учнівського самоврядування була однією з найактуальніших у радянській педагогіці, а різні аспекти учнівського самоврядування висвітлювалися у численних публікаціях на сторінках найрізноманітніших педагогічних вітчизняних часописів, то сьогодні ця тема майже не присутня в педагогічній пресі. Необхідно також, відмовившись від старих догм та стереотипів, з нових ідеологічних позицій та цінностей демократичного суспільства осмислити прийнятність ідей учнівського самоврядування для сучасної школи й визначити його місце та роль в організації навчально-виховного процесу. Але потреба в широкому запровадженні учнівського самоврядування в українському шкільництві відчувається все гостріше. Мета дослідження: проаналізувати розвиток ідей про учнівське самоврядування у вітчизняній педагогічній теорії та практиці освітянської діяльності; розкрити можливості адаптації світового та радянського досвіду організації учнівського самоврядування до сучасних умов роботи загальноосвітніх навчальних закладів; обгрунтувати роль та визначити місце і перспективи розвитку учнівського самоврядування в системі виховної роботи української школи. Теоретичну основу дослідження становлять наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених з теорії та історії педагогіки, філософії, психології, теорії виховання та управління школою, а саме: твори відомих педагогів - Н.Крупської, А.Макаренка, В.Сухомлинського з фундаментальних проблем учнівського самоврядування, виховання та розвитку особистості; праці М.Грушевського, а також вибрані педагогічні твори М.Добролюбова та М.Пирогова; дослідження українських педагогів - С.Русової, С.Сірополка, Я.Чепіги, О.Дорошкевича, О.Астряба, К.Волошинова; праці вчених-педагогів - С.Шацького, К.Вентцеля, В.Сороки-Росинського, С.Бєлоусова.У першому розділі - “Учнівське самоврядування як загальнопедагогічна проблема” - показано витоки самоврядування, причини, що спонукали до його появи, шлях, який пройшло самоврядування у школах різних країн світу до початку ХХ століття. Перша спроба запровадження дитячого самоврядування повязується з імям сучасника М.Лютера, знаменитого свого часу ректора В.Тротцендорфа, який вже у першій половині XVICT. в Сілезії (м.Гольдберг) залучав своїх учнів до участі в управлінні школою. Тому про системне запровадження елементів самоврядування у гімназіях та реальних училищах годі було й думати. Ці міністерства надавали організаторам комерційних училищ досить велику свободу в організації навчально-виховного процесу, не заперечували проти запровадження всіляких педагогічних новацій, у тому числі й самоврядування. Аналіз історії освіти та педагогічної думки початку ХХ століття свідчить, що найбільш інтенсивне застосування учнівського самоврядування відбувалося під час нестабільного функціонування суспільства, коли виникали можливості багатоваріативного розвитку.У дисертації наведене теоретичне узагальнення про те, що учнівське самоврядування у своєму розвитку пройшло ряд трансформаційних етапів, спричинених соціально-економічними та політичними перетвореннями в суспільстві. Були періоди, коли його місце в системі виховної роботи школи значно перебільшувалося; були періоди, коли про нього майже не згадували, чи, навпаки, коли під тиском згори у школах була присутня лише його форма, а не жива робота. Поняття “учнівське самоврядування” в педагогіці має свою еволюцію і використовується в педагогічній літературі протягом тривалого часу, проте наукове визначення загальновживаного поняття “учнівське самоврядування” відсутнє. Наше дослідження дало змогу визначити, що учнівське самоврядування - це результат цілеспрямованих педагогічних зусиль для розвитку учнівського колективу, який сприяє формуванню громадянської позиції своїх членів шляхом залучення їх до управління шкільними справами та створення працездатних органів самоорганізації, наділених реальними правами і обовязками. Поряд з поняттям “учнівське самоврядування” в педагогічній літературі зустрічається і поняття “учнівське самоуправління”.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ