Розвиток дітей з вродженими вадами слуху - Реферат

Слухом називається здатність організму сприймати й диференціювати звукові коливання за допомогою слухового аналізатора.Надалі у дітей з порушеннями слуху не формуються сочетательние рефлекси на звукові стимули. слух освіта педагогічний При відсутності спеціальних занять у дітей з порушеннями слуху зазвичай спостерігається відставання в психічному розвитку, в них затримується формування предметних дій, сюжетної гри, функції активної уваги, що в подальшому ускладнює проведення з ними спеціальної сурдологічної роботи. В нашій країні найбільше поширення одержала класифікація порушення слуху у дітей, запропонована Л. В. Нейманом. Це погано чують діти з важким недорозвитком мовлення і що погано чують діти з достатньо розвиненою мовою. Отже, діти з порушеним слухом представляють собою різнорідну групу, характеризується ступенем і характером порушення слуху; часом, в якому відбулося порушення слуху; рівнем мовного розвитку, наявністю або відсутністю додаткових відхилень у розвитку.В останні історичні періоди розвиток національних освітніх систем країн пострадянського простору був повязаний з соціально-економічним облаштуванням, ідеологічними орієнтаціями, державним устроєм, законодавством в освітній галузі і, врешті решт, ставленням суспільства та політикою держави щодо дітей з особливостями психофізичного розвитку, які панували в єдиній державі. "Критиці піддалося і піддається соціальне маркерування дитини з особливими потребами як „дефективної”, аномальної; охоплення системою спеціальної освіти лише частини дітей, які того потребують: „випадання" з неї дітей з глибокими порушеннями в розвитку; відсутністю спеціалізованої психолого-педагогічної допомоги дітям з більш легкими порушеннями; жорсткість і безваріантність форм одержання спеціальної освіти; примат освітнього стандарту на розвитком особистості дитини". На думку міжнародних експертів, збільшення кількості - дітей з обмеженими можливостями пояснюється не лише соціально-економічними причинами та погіршенням здоровя, а й тим, що під тиском громадськості, інвалідність як проблема, здобула широке офіційне визнання, певною мірою удосконалилися діагностичні процедури, до відбору інформації для офіційної статистики почали ставитися без ідеологічних упереджень тощо. Представлені показники кількості дітей, що навчалися за програмами спеціальних шкіл у 1989 та 2002 роках засвідчують, що у середньому лише до 2% дітей мали змогу навчатися за спеціальними програмами, що приблизним еквівалентом загальносвітовим показникам стосовно дітей з важкими формами інвалідності. Слід відмітити, що формування соціально-педагогічної підтримки дітей з особливими потребами йшло не лише шляхом організації установ для дітей з порушеннями інтелекту, а також розвивалися і установи для навчання і 3 виховання дітей з іншими видами дефекту, деякі з них стали виникати набагато раніше за аналогічні установи для дітей та молоді з обмеженими можливостями, причому не лише у Франції, але і в США.Узагальнюючи вище наведені факти, ми можемо зробити висновки, що розвиток соціально-педагогічної підтримки дітей з особливими потребами у США характеризувався появою шкіл та установ, в яких здійснювалась спеціалізація за окремими загальноосвітніми дисциплінами, та розробкою спеціальних навчальних програм для осіб з особливими потребами. Аналітичний огляд стану впровадження інклюзивної освіти в пострадянських країнах засвідчив, що національні освітні системи країн пострадянського простору внаслідок глобальних соціально-політичних та економічних перетворень відчули необхідність принципових змін і модернізації насамперед освітньої законодавчої бази, узгодження її з ратифікованими міжнародно-правовими актами щодо дотримання прав всіх людей без обмежень.

Зміст

Вступ

1. Слух та його роль в розвитку людини

2. Інклюзивні тенденції розвитку системи освіти у країнах пострадянського простору

3. Соціально-педагогічна підтримка дітей з особливими потребами в США (історичний аспект)

Висновок

Література