Розвиток благодійництва у Харкові у другій половині ХІХ – на початку ХХ століть - Автореферат

Харківський національний університет імені В.Н. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукОфіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Греченко Володимир Анатолійович, Харківський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри історії державності України та українознавства, кандидат історичних наук, доцент Кравченко Олена Валентинівна, Українська державна академія залізничного транспорту, доцент кафедри історії та українознавства. У дисертації на основі аналізу та систематизації широкого кола джерел, більшість з яких вперше вводиться до наукового обігу, досліджується виникнення і розвиток благодійництва у Харкові у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття. В роботі аналізуються основні тенденції та особливості благодійної діяльності, спрямованої на допомогу малозабезпеченим верствам населення, вивчаються основні напрямки, форми і методи надання благодійної допомоги. Розкрито механізм створення, діяльності та фінансування державних, станових, приватних та громадських благодійних установ і закладів. У роботі доведено, що розвиток благодійництва у Харкові в досліджений період сягнув значного рівня розвитку та відбувався у тісному звязку із загальними тенденціями розвитку благодійної справи в імперії, але мав власні регіональні особливості.У сучасних умовах соціально-політичного та економічного розвитку України, коли велика кількість населення перебуває в нужденному стані і дуже гостро постають питання вдосконалення соціального захисту малозабезпечених верств населення, актуального значення набуває вивчення і переосмислення того значного історичного досвіду, що був накопичений в цьому напрямку. Люди зі статками допомагали тим, хто перебував у скруті, безкорисливо виділяли кошти на різні проекти соціального захисту малозабезпечених - це було нормою тодішнього життя. Благодійність була значним явищем у житті дореволюційного Харкова. Довгий час проблеми розвитку благодійності залишались поза увагою історичної науки в силу того, що благодійництвом займались лише представники заможних верств населення, на яких радянська влада поклала всю вину за зубожіння робітників і селян. Таким чином, актуальність теми обумовлена насамперед тим, що вивчення та аналіз благодійної діяльності у дореволюційний період допоможуть усвідомити її необхідність та важливе значення у сучасному суспільстві, а також сприятимуть вирішенню тих завдань, які постають перед благодійними організаціями сьогодні і уникненню помилок, які мали місце в минулому.Він говорив про те, що за будь-якої соціально-економічної системи категорії малозабезпечених будуть існувати, тому благодійність завжди залишатиметься необхідним фактором допомоги в суспільстві. Як рішучий прихильник трудової допомоги, він дослідив історію виникнення будинків працелюбства в Російській імперії, діяльність цих закладів у європейських країнах, визначив різницю між робітничими будинками та будинками працелюбства.Прогресивна на той час ідея обєднання громадської та приватної благодійності висловлювалась В. Були зроблені спроби періодизації благодійності, досліджувався розвиток законодавства у сфері благодійництва, розглядалось питання взаємодії світської та церковної доброчинності, приватної та громадської з державною. Автори звернули увагу не лише на історію виникнення та розвиток харківських благодійних установ, товариств та закладів опіки, а й визначили основні тенденції, особливості, притаманні доброчинній справі у Харкові. Після більшовицького перевороту дослідження благодійності в країні і у Харкові зокрема були припинені, а здійснення соціальної допомоги населенню взяла на себе держава.Результати дослідження благодійної діяльності у Харкові у другий половині ХІХ-на початку ХХ ст. переконують у необхідності врахування набутого тоді досвіду у розвитку сучасного благодійництва.

2. Основний зміст дисертації