Розвиток артилерійських систем армій провідних країн світу у другий половині ХХ-го ст. – початку XXI ст. - Курсовая работа

Аналіз ведення локальних війн і конфліктів сучасності, а також існуючих тенденцій розвитку артилерійського озброєння в арміях цих країн свідчить про те, що роль такого озброєння на фоні розвитку іншого не знижується, а у деяких випадках і зростає. Це зумовлено тим, що артилерійські засоби вогневого ураження при достатньо невеликих затратах на їх розробку, експлуатацію та підтримку бойової готовності мають найменший показник часу для підготовки та нанесення вогневого удару. Нині існує декілька варіантів переходу збройної боротьби до нової якісно-кількісної інтеграції засобів вогневого ураження, розвідки, РЕБ, управління військами та зброєю в єдині системи озброєння. Проблеми, повязані з технічним вдосконаленням артилерійських засобів ураження, полягають у: вдосконаленні гармат, комплексів та систем підвищенні дальності та влучності стрільби підвищення ефективності дії боєприпасів біля цілі підвищення прицільної швидкострільності автоматизації процесів визначення даних для стрільби, наведення, заряджання, відновлення наведення після пострілу та контролю за результатами стрільби забезпечення надійності дії ВТБ в умовах перешкод необхідності обєднання у єдині комплекси гармат, РСЗВ, засобів розвідки та засобів автоматизації управління подальшій стандартизації та уніфікації озброєння та боєприпасів. Підвищення ДСТ можна досягти шляхом покращення аеробалістичних характеристик боєприпасів, використанням нових високо енергетичних метальних зарядів, подовженням ствола гармати (хоча ресурс майже вичерпаний), застосуванням АРС.

Незважаючи на значне застосування ракетного озброєння, класичні артилерійські системи посідають одне з найважливіших місць у арміях країн ПКС. Аналіз ведення локальних війн і конфліктів сучасності, а також існуючих тенденцій розвитку артилерійського озброєння в арміях цих країн свідчить про те, що роль такого озброєння на фоні розвитку іншого не знижується, а у деяких випадках і зростає. Це зумовлено тим, що артилерійські засоби вогневого ураження при достатньо невеликих затратах на їх розробку, експлуатацію та підтримку бойової готовності мають найменший показник часу для підготовки та нанесення вогневого удару. Цей показник з появою розвідувально-вогневих комплексів ще більш знижується при підвищенні ефективності вогневого ураження противника.

Нині існує декілька варіантів переходу збройної боротьби до нової якісно-кількісної інтеграції засобів вогневого ураження, розвідки, РЕБ, управління військами та зброєю в єдині системи озброєння.

Проблеми, повязані з технічним вдосконаленням артилерійських засобів ураження, полягають у: вдосконаленні гармат, комплексів та систем підвищенні дальності та влучності стрільби підвищення ефективності дії боєприпасів біля цілі підвищення прицільної швидкострільності автоматизації процесів визначення даних для стрільби, наведення, заряджання, відновлення наведення після пострілу та контролю за результатами стрільби забезпечення надійності дії ВТБ в умовах перешкод необхідності обєднання у єдині комплекси гармат, РСЗВ, засобів розвідки та засобів автоматизації управління подальшій стандартизації та уніфікації озброєння та боєприпасів.

Більш жорсткі вимоги висуваються до живучості гармат та підрозділів, захисту особового складу. Забезпечення високої маневреності та мобільності досягається використанням бортових ЕОМ, засобів навігації, метеорологічної та балістичної підготовки.

Тому пріоритетними напрямками технічного розвитку та вдосконалення артсистем є: Забезпечення можливості вогневого ураження на всю глибину оперативної побудови військ противника при зниженні витрати боєприпасів та часу ведення вогню

Істотне зниження вогневого ураження зразків ОВТ від ВТБ

Забезпечення високих показників надійності, автономності дій, мобільності, влучності вогню.

Підвищення ДСТ можна досягти шляхом покращення аеробалістичних характеристик боєприпасів, використанням нових високо енергетичних метальних зарядів, подовженням ствола гармати (хоча ресурс майже вичерпаний), застосуванням АРС.

Удосконалюючи конструкцію снарядів для розширення кола завдань, які можливо виконувати, застосуванням готових та напівготових уражаючих елементів, створенням касетних снарядів з новітніми суббоєприпасами (протитанковими, протипіхотними, комбінованими, багатоцільовими) та уражаючими елементами, застосовуючи механізми неконтактного підриву можна досягти збільшення потужності дії снарядів біля цілі.

Підвищення показників влучності досягається завдяки широкій автоматизації процесу визначення вихідних даних для стрільби, удосконаленням конструкції артсистем та боєприпасів щодо збільшення кучності стрільби, використанням керованих та самонавідних боєприпасів (суббоєприпасів).

Стандартизацію снарядів та гармат провести з метою створення груп однокаліберних гармат різного підпорядкування та призначення з єдиною формою зарядної камори, метальних зарядів, однакової маси снаряду та його початковою швидкістю з метою використання єдиних таблиць стрільби та методік розрахунків вихідних даних для стрільби.

Слід зауважити, що Україна є однією з небагатьох країн світу, які здатні самостійно розробляти та виробляти артилерійське озброєння. Наша держава має великий науковий та виробничий потенціал. Модифікація БМ-21, розробка нового керованого снаряду «Квітник», розробка та виробництво 82 мм міномету покращеної конструкції, перспективні розробки нових гармат - це далеко не повний перелік кроків, зроблених на цьому шляху. Головне - щоб фінансовий стан держави дозволив забезпечити роботи по модернізації існуючих та створенню нових сучасних артилерійських комплексів, які стануть основою артилеріїх СВ ЗС України, а рівень воєнної науки забезпечив прийняття ефективних рішень щодо їх застосування у разі необхідності.

Размещено на .ru