Особливості спілкування дітей із розумовою відсталістю і затримкою психічного розвитку. Критерії діагностики та лікування розумової відсталості. Органічна обумовленість психічних порушень. Сприйнятливість до допомоги. Рівень досягнень. Інтенціональність.
РОЗУМОВА ВІДСТАЛІСТЬАктуальність:У звязку з змінами у соціальної сфери актуалізувалися питання, повязані з підготовкою підростаючого покоління до самостійної життєдіяльності. Особливої уваги цьому плані свої вимагають діти з порушенням інтелекту та затримкою психічного розвитку. Дослідження свідчать, що на даний час спостерігається значне підвищення числа школярів із затримкою психічного розвитку, які мають відзначаються складнощі у навчанні (М. І.Лисина, 1986).Розумова відсталість - затримка або неповний розвиток психіки, яке виявляється у віці до 3 років, але нерідко до молодшого шкільного віку. Симптоми розумової відсталості: У клініці виділяють психопатологічну оцінку розумової відсталості від легкої до глибокої відсталості; неврологічні порушення, зокрема вогнищеві порушення і дискінезії, наприклад порушення здатності до тонких моторним діям; порушення поведінки від розгальмування до аномальної реакції на стрес; високий ступінь імінаціїі сугестивності при відсутності або невираженою гіпоактивністю. На тлі розумової відсталості можливий розвиток психозів, що нагадують гебефренічу або параноїдну шизофренію, афективних розладів, що нагадують депресивні і маніакальні епізоди. При розвитку розумової відсталості можливі порушення поведінки, які раніше ставилися до олігофренії з атиповою структурою дефекту. Шайдер вважав, що у пацієнтів з розумовою відсталістю риси особистості виглядають більш яскраво, ніж в осіб з нормальним інтелектом, він, зокрема, виділяв у них такі риси: торпідний (гальмувальний), еректильний (збудливі), апатично пасивні, ледачі любителі насолод, вперто норовливі, нерозважливо опірні, постійно здивовані, вперті пронози, підступні хитруни, віддано навязливі, самовпевнені резонера, хвалькуваті красномовці, вічно ображені, агресивні обвинувачі.Затримка психічного розвитку - це поняття, яке говорить не про стійке і, по суті, необоротне психічне недорозвинення, а про уповільнення його темпу, яке частіше виявляється під час вступу до школи і виражається в недостатності загального запасу знань, обмеженості уявлень, незрілості мислення, малій інтелектуальній цілеспрямованості, переважанні ігрових інтересів, швидкою перенасичення в інтелектуальній діяльності. Певзнер розрізняють дві її основні форми: 1) затримку психічного розвитку, обумовлену психічним і психофізичним інфантилізмом (неускладненим і ускладненим недорозвиненням пізнавальної діяльності і мови, де основне місце займає недорозвинення емоційно-вольової сфери), і 2) затримку психічного розвитку, обумовлену тривалими астенічними і церебрастенічними станами. Лебединська, виходячи з етіологічного принципу, розрізняє чотири основні варіанти затримки психічного розвитку: 1) затримку психічного розвитку конституціонального походження; Емоційна сфера цих дітей як би знаходиться на ранішньому ступені розвитку, відповідаючи психічному складу дитини більш молодшого віку: з яскравістю і жвавістю емоцій, переважанням емоційних реакцій в поведінці ігрових інтересів, навіюваності і недостатньої самостійності. Ігрове предявлення завдань підвищує продуктивність діяльності дітей з ЗПР, в той час як для розумово відсталих дошкільнят воно може служити приводом для мимовільного зісковзування дитини з виконання завдання.На сучасному етапі розвитку дошкільної освіти спостерігаються негативні тенденції зростання числа дітей із затримкою психічного розвитку та розумової відсталості, обумовлені, з одного боку, несприятливим мікросередовищем розвитку дітей, з іншого боку, недостатнім рівнем готовності фахівців дошкільних установ.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
