Розгляд питання розмежування змісту права збиратися мирно, з одного боку, як права проведення будь-якого з видів зібрання для здійснення громадського контролю за інститутами публічної влади; з іншого - як можливості, що є складовою права на опір владі.
Сінькевич, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри конституційного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса ШевченкаУ статті розглядається питання розмежування змісту права збиратися мирно, з одного боку, як права проведення будь-якого з видів мирного зібрання для здійснення громадського контролю за інститутами публічної влади; з іншого - як можливості, що є складовою права на опір владі. Право на мирні зібрання - це природне право людини, яке ми зараховуємо до так званих «негативних прав», оскільки в принципі для його реалізації не вимагається будь-яких дій з боку держави. Право збиратися мирно може реалізовуватись у двох основних формах: по-перше, проведення будь-якого з видів мирного зібрання - мітингу, пікету, демонстрації, ходи тощо, з метою здійснення громадського контролю за інститутами публічної влади [14]; по-друге, проведення мирного зібрання з метою усунути владу, яка діє за межами права. Отож варто прийняти окремий закон, який передбачав би можливість проведення зборів, мітингів, демонстрацій, походів, пікетів, відображав особливості кожної з цих акцій; передбачав право громадян на завчасне сповіщення органів влади (бажано визначити конкретний термін) про проведення мирного зібрання з метою забезпечення органами влади безпеки громадян під час акції; надавав виключний перелік підстав, щодо яких орган виконавчої влади міг би звертатись до суду з метою заборонити проведення мирного зібрання. Якщо ми говоритимемо про мирне зібрання з метою усунути владу, яка діє за межами права, то для проведення такого мирного зібрання ми не будемо керуватись нормами, що регулюють звичайні зібрання.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
