Заходи проведення дефекації перед сатурацією. Визначення технологічних показників соків цукрового виробництва. Оцінка значення аміаку і амідів в термостійкості сиропів. Вплив вапна на очищений сік. Розробка апаратної дефекації для цукрового заводу.
При низкой оригинальности работы "Розроблення способів підвищення ефективності процесу дефекації цукрового виробництва", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наукВивченню ж ролі амідів, динаміки їх лужного розкладання та впливу утвореного аміаку і сполук амонію на термостійкість очищеного соку приділялось значно менше уваги. Тому визначення раціональних умов вапнування (основної дефекації та дефекації перед ІІ сатурацією), вивчення шляхів зменшення концентрації азотистих речовин (амідів, аміаку, сполук амонію) в соках цукрового виробництва та створення додаткових способів очищення дифузійного соку, які дозволять збільшити термостійкість соків та сиропу, підвищити вихід та якість цукру - піску є актуальним завданням і має важливе значення для технології отримання цукру. Дослідження виконувались відповідно до тематик науково-дослідних робіт НУХТ згідно з планами госпрозрахункових робіт НУХТ “Оптимізація дефекосатураційного очищення дифузійного соку та утилізації вторинних енергоресурсів” (№910/06), дорученням МОН України “Розробити технологію отримання білого цукру з використанням нетрадиційних методів очищення соку” (0101U000453). Мета роботи - на основі теоретичних і експериментальних досліджень фізико-хімічних перетворень нецукрів під час вапняно-вуглекислотного очищення дифузійного соку обґрунтувати і розробити нові прийоми ведення дефекації, які дозволять підвищити термостійкість напівпродуктів цукрового виробництва і вихід цукру. дослідити вплив видалення аміаку із соку основної дефекації та із соку, дефекованого перед ІІ сатурацією, на якісні показники напівпродуктів цукрового виробництва;Обєктами досліджень були: модельні цукрові розчини, дифузійний сік, соки І та ІІ сатурації, сироп та водно-вапняна суспензія. Розроблено експрес-метод визначення активності вапна у вапняному молоці, який полягає в тому, що пробу вапняного молока титрують однонормальною соляною кислотою до зникнення рожевого забарвлення фенолфталеїна, витримують 10 хв. і дотитровують до знебарвлення індикатора - отримують кількість кислоти, що відповідає вмісту вапна активного. Встановлено, що інтенсивність утворення барвних речовин під час нагрівання буферних модельних цукрових розчинів з РН20 8, 9, 10, 12 і вмістом амонійного азоту в них від 50 до 200 мг. протягом 6 годин за температури 90°С залежить від РН розчинів і від концентрації в них аміаку. Вміст в модельних цукрових розчинах глютаміну, аспарагіну і відповідних їм амінокислот хоча і не здійснює значного впливу на зміну РН розчинів під час нагрівання, але сприяє утворенню барвних речовин. Тому було проведено дослідження ефективності способу видалення амонійного азоту із цукрових розчинів за допомогою відгонки парою та його вплив на такі фізико-хімічні параметри розчину, що обробляється, як температура та вміст сухих речовин.З метою забезпечення рівномірного перебування окремих частин соку в апараті основної дефекації протягом встановленого технологічним регламентом часу та запобігання руйнації осаду речовин колоїдної дисперсності розроблено нову конструкцію дефекатора. Проведено оцінку та порівняння гідродинамічних характеристик апарату основної дефекації розробленої конструкції з дефекатором типу ОД. На основі кривих розподілу тривалості перебування барвника в дефекаторах визначено, що за використання розробленого апарату кількість соку, що перебуває в ньому менше встановленого технологічним регламентом часу зменшується на 14%, а кількість соку, яка перебуває в апараті понад регламентований час - на 8% порівняно з апаратом типу ОД. Дефекатор розробленої конструкції складається з секційного корпусу циліндрично-конічної форми, обладнаного патрубками для підведення і відведення соку, який відрізняється від існуючих апаратів тим, що його внутрішній обєм розділений за допомогою горизонтальної перегородки, нахиленої у бік патрубка відведення соку, на верхню і нижню змішувальні камери, які зєднані між собою проточним каналом, утвореним за допомогою внутрішньої труби, що проходить крізь горизонтальну перегородку, причому сік в нижню камеру дефекатора підводиться тангенційно. На основі запропонованого способу видалення аміаку із соку та його апаратурного оформлення розроблена технологічна схема очищення дифузійного соку, яка включає дамонізацію соку, дефекованого перед ІІ сатурацією.Інтенсивність утворення барвних речовин - продуктів взаємодії аміаку і моноцукрів, залежить від РН розчину: із зменшенням РН від 12 до 8 одиниць його оптична густина збільшується в 1,7 рази; Визначено, що з метою економії енергоресурсів цукрового заводу деамонізацію необхідно проводити в режимі: тривалість процесу 5 хв., кількість пари - 3-6% до маси розчину, який дозволяє за температури 95°С досягти ступінь видалення аміаку 68-70%; Встановлено, що за типовою схемою очищення дифузійного соку, кількість амідного азоту в соку ІІ сатурації зменшується на 54,3% порівняно із дифузійним соком, а кількість аміачного збільшується на 21,1%.
План
. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы