Характеристика сировини, готової продукції та вимоги до них. Сучасні дослідження в області виробництва каталізаторів парової конверсії СО. Вирішення проблеми сірки в технології залізохромового каталізатора. Тепловий та матеріальний розрахунок реактора.
При низкой оригинальности работы "Розробка відділення одержання осаду у виробництві залізохромового каталізатора СТК", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
1.Характеристика сировини, готової продукції та вимоги до них Короткий аналітичний огляд літературних джерел з обґрунтуванням методу виробництва 2.1 Сучасні дослідження в області виробництва каталізаторів парової конверсії СО Фізико-хімічні основи виробництва 5.1 Розрахунок витрат сировини на 1 т каталізатораРеакція конверсії оксиду вуглецю(??) без каталізатора при температурі до 873 К практично не відбувається. Тривалий час для конверсії СО використовували каталізатор на основі Fe2O3. Потім він був удосконалений за рахунок уведення в нього оксиду хрому, який перешкоджав росту кристалів Fe2O3, що дозволило підвищити строк служби каталізатора до трьох і більше років. Активною фазою залізохромових каталізаторів є тетраоксид тризаліза Fe3O4 (магнетит), який утворюється в процесі відновлення каталізатора. Надлишок оксиду хрому у вільній фазі знижує активність каталізатора (це можливо, якщо оксиду хрому в каталізаторі буде більш ніж (10-15) %).Виробництво середньотемпературного залізохромового каталізатора (СТК) складається з наступних стадій: приготування початкових розчинів; одержання оксидного заліза; приготування каталізатора. 3) подаються в реактор-осаджувач, де протікає реакція(1) утворення FECO3: (NH4)2CO3 FESO4=FECO3 (NH4)2SO4 (1) Одержана суспензія FECO3 надходить у згущувач, де відбувається часткове відділення пульпи розчину. Відфільтрований FECO3 надходить у сушильний барабан, де за рахунок тепла топкових газів розкладається з утворенням FEO та CO2 за реакцією (2): FECO3>FEO CO2 (2)1)Оскільки для одержання Fe2O3 застосовується сульфат заліза, гідратований сімю молекулами води (FESO4•7H2O), і при взаємодії розчину сульфату заліза з карбонатом амонію утворюється осад карбонату заліза, котрий при подальшому прожарюванні переходить в оксид заліза, розрахуємо кількість FECO3, необхідну для одержання 885 кг Fe2O3 за реакцією (4): GFE2O3 = У виробництві каталізатора для осадження FECO3 з FESO4 застосовується 13%-ний розчин (NH4)2CO3 . Тоді кількість такого розчину,яка одержується з 1462 кг (NH4)2CO3 : G(NH4)2CO3= Виходячи з практичних даних,приймаємо, що втрати при розчиненні (NH4)2CO3 становлять 10 кг на 1 т каталізатора. Визначимо кількість готового залізохромового каталізатора, яка одержується з 1329,856 кг каталі заторної маси, за реакцією(5), що протікає при прожарюванні в печі: Gkat= Згідно з практичними даними для більш повного осадження FECO3 приймаємо такі початкові показники: Кількість 20% - ного розчину FESO4, що подається в реактор G1, м3/т 6,53Кількість 13% - ного розчину (NH4)2CO3, що подається в реактор G2, м3/т 11,3Введен 01.01.76 Введен 01.01.82 Введен 01.01.78 Введен 01.01.89 Общие требования .-Введен 01.07.95
Вывод
Список літературних джерел cae?cio?iiiaee eaoae?caoi? eiiaa?n?y n??ea
ВСТУП
Одним із завдань, які стоять перед хімічною промисловістю України є розробка, проектування і будівництво економічно вигідних процесів отримання хімічних продуктів і напівпродуктів.
Особливо інтенсивний розвиток однієї із найбільш потужних галузей азотної - обумовлено в основному всезростаючим попитом на азотні добрива, різноманітні солі, для виробництва вибухових речовин, барвників і таке інше.
У всіх індустріально розвинутих країнах світу азотна промисловість, на сьогоднішній день, являється однією із провідних галузей, яка поступово розвивається. Світове виробництво водню складає десь 30·106 т/рік, 55 % якого йде на отримання синтетичного аміаку, якого потужність виробництва в світі зросла від 120 млн. т у 1985 році до 180 млн. т у 1999 році. Такий розвиток азотної промисловості диктується, необхідністю задоволення швидко зростаючого населення земної кулі, продуктами сільського господарства. Без мінеральних добрив, особливо і в першу чергу - азотних, неможливо вирішити інтенсифікацію сільського господарства.
Виробництву азотних добрив і їх основи - аміаку, в Україні завжди приділялась першочергова увага. Економічність промислового способу виробництва водню обумовлюється використанням доступної та дешевої сировини, можливістю її переробки з високим виходом продукту належної якості та без шкідливих викидів в навколишнє середовище. Основні агрегати отримання синтетичного аміаку мають потужність 1360 т/добу. Сировинною базою для його виробництва служить природний газ. На сьогоднішній день виробництво синтетичного аміаку базується на використанні водню, котрий отримується із природного газу шляхом каталітичної конверсії його різноманітними окислювачами (водяна пара, кисень повітря, діоксином вуглецю), або їх сумішами в трубчастих пічках з послідуючим окисленням
Моно оксиду вуглецю водяною парою. Остання стадія в промислових умовах здійснюється в дві ступені: спочатку на середньо температурному оксидному залізохромовому каталізаторі (СТК), потім на низькотемпературному оксидному цинк-алюмо-мідному, або цинк-хром-мідному (НТК). Ці стадії відносяться до одних із основних в переробці природного газу в водень. В даній роботі поставлене завдання: розробити технологію залізохромового каталізатора.
1. ХАРАКТЕРИСТИКА СИРОВИНИ, ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ ТА ВИМОГИ ДО НИХ
1.1 Характеристика сировини
Залізний купорос представляє собою кристали зеленувато-блакитного кольору. Застосовується в хімічній промисловості, кольорової металургії, енергетиці, як компонент електроліту в гальванотехніці, консервант деревини, фунгіцид, в отриманні пігментів, як відновник. Залізний купорос є сировиною для отримання феррону та феррі-гіпсу (суміш гідратів оксидів заліза та гіпсу з наповнювачем). Цей матеріал придатний для теплової ізоляції хімічної апаратури.
Хімічна формула: Fe2SO4 · NH2O
Хромовий ангідрид - парамагнітні, червоні (з фіолетовим відтінком) кристали або луска. При нагріванні перетворюється в червоний пар. Добре розчинний в воді, розкладається при температурі вище 190 °C. Хромовий ангідрид отруйна субстанція, є сильним окислювачем.
Хромовий ангідрид використовується в машинобудівній, металургійній, хімічній, нафтохімічній та інших галузях промисловості. Використовується ангідрид хромовий у процесі нанесення твердого хромового покриття на вироби з сталі, міді, латуні тощо.
Хімічна формула: CRO3
Карбонат амонію - безбарвна кристалічна речовина. Добре розчиняється у воді, легко розкладається при нагріванні. Вуглекислий амоній не повинен стикатися з повітрям, оскільки вмить вступає в реакцію і перетворюється на двовуглекислий амоній, який не можна використовувати в кулінарії. Вживання амонію виключає вживання соди. Амоній дуже гігроскопічний, зберігають його в герметичній скляній темній тарі або в бляшаних банках з щільно прилеглою кришкою.
Хімічна формула: (NH4)2CO3
1.2 Характеристика готової продукції та вимоги до них
Реакція конверсії оксиду вуглецю(??) без каталізатора при температурі до 873 К практично не відбувається. Залежно від температури роботи розрізняють каталізатори середньотемпературні - СТК і низькотемпературні - НТК.
Тривалий час для конверсії СО використовували каталізатор на основі Fe2O3. Потім він був удосконалений за рахунок уведення в нього оксиду хрому, який перешкоджав росту кристалів Fe2O3, що дозволило підвищити строк служби каталізатора до трьох і більше років. Технічні характеристики середньотемпературних каталізаторів наведено в таблиці 1.2.
Таблиця 1.2 - Технічні характеристики каталізаторів СТК
ПоказникСТК-СМТСТК-СМФСТК-1СТК-СФ
Зовнішній виглядТаблеткиТаблеткиЕкструдатиЕкструдати
Розмір, мм9Ч6 або 6Ч59Ч6 або 6Ч5Ш 5 або 7Ш 5 або 7
Насипна щільність, кг/дм3 ? 1,4 ?1,3 ?1,3 ?1,3
Механічна міцність при роздавлюванні, МПА ?2,5 ?2,0 ?2,0 ?2,0
Активність за константою швидкості реакції, см3/(г·с): при Т=623 К Т=573 К ?1,8 ?0,45 ?1,5 ?1,2 ?1,3
Активною фазою залізохромових каталізаторів є тетраоксид тризаліза Fe3O4 (магнетит), який утворюється в процесі відновлення каталізатора. У каталізаторі зявляється твердий розчин Fe3O4 · Cr2O3 шпінельного типу: відбувається заміщення іонів Fe3 в кристалічній решітці Fe3O4 іонами Cr3 .Оксид хрому розглядається як стабілізатор активного компонента. Надлишок оксиду хрому у вільній фазі знижує активність каталізатора (це можливо, якщо оксиду хрому в каталізаторі буде більш ніж (10-15) %). Процес відновлення каталізатора супроводжується виділенням тепла згідно з реакцією: 3Fe2O3 H2 - 2Fe3O4 H2O 9,6 КДЖ/моль;(1.1)
3Fe2O3 CO - 2 Fe3O4 CO2 50,9 КДЖ/моль.(1.2)
За відсутності водяної пари або при її недостатності може відбуватися пере відновлення каталізатора з утворенням металічного заліза: Fe3O4 4H2 - 3Fe 4H2O-150 КДЖ/моль;(1.3)
Fe3O4 4CO - 3Fe 4CO2 14,7 КДЖ/моль,(1.4)
Яке є каталізатором дуже екзотермічної реакції метанування: CO 3H2 - CH4 H2O 206,4 КДЖ/моль.(1.5)
Щоб запобігти пере відновленню каталізатора газ повинен містити не менше 15% водяної пари. Така кількість водяної пари гарантує, що каталізатор не відновиться до заліза.
Якщо співвідношення "пара:СО" менше 1, на залізо хромовому каталізаторі, особливо підтиском, перебігає небажана реакція Будуара: 2CO - CO2 C 172,5 КДЖ/моль.(1.6)
Вуглець, який при цьому утворюється, відкладається на поверхні каталізатора, що призводить до швидкого зниження його активності. Цей процес має назву завуглецьовування каталізатора (блокування), і його можна ліквідувати шляхом продування через розігрітий каталізатор повітря.
Температура в шарі каталізатора не повинна перевищувати 803 К, оскільки при більш високих температурах відбувається спікання каталізатора і зниження його активності.
При відновленні каталізатора з нього виділяється сірководень. Більша частина сірки, яка міститься в каталізаторі, зв"язана у FESO4, який реагує з водяною парою та воднем: FESO4 4H2>FES 4H2O (1.7)
3FES 4H2O - Fe3O4 H2- 75 КДЖ/моль.(1.8)
У середньотемпературних залізохромових промислових каталізаторах міститься в середньому 0,3% сірки. У процесі відновлення каталізатора ця сірка повністю виділяється в газ, і її кількості достатньо, щоб у подальшому відбулося отруєння низькотемпературного каталізатора. Тому після відновлення залізохромового каталізатора до того, як подавати газ на низькотемпературний каталізатор, сірка має бути видалена з каталізатора, тобто проведено його знесірчення. Ця стадія є самостійною операцією. Знесірчення проходить тим швидше, чим вищі температура, співвідношення "пара:газ" і обємна швидкість. Найефективнішим фактором є збільшення співвідношення "пара:газ". З великою швидкістю процес перебігає при 673 К і співвідношення "пара:газ"?3. У цьому випадку у великотоннажних агрегатах синтезу аміаку знесірчення можна провести за 1-1,5 доби. Але в дійсності це не завжди можливо зробити. Температуру, як правило, установлюють на рівні 613-653 К, а співвідношення "пара:газ" становить 1,4-1,5, у такому разі процес відновлення завершується за 2-2,5доби.
На Сєвєродонецькому ТОВ «Кларіант Україна» виробляється каталізатор марки СТК, який містить близько 0,05 % сірки.
Що стосується фізико-хімічних властивостей залізохромових каталізаторів, то їх пориста структура відрізняється, головним чином, обємом пор залежно від способу їх приготування, а ця величина впливає на насипну масу. Чим вища пористість, тим нижча насипна маса і, таким чином, менші витрати каталізатора на завантаження реактора. Відновлені каталізатори в процесі промислової експлуатації дуже мало змінюють пористість.
2. КОРОТКИЙ АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ З ОБҐРУНТУВАННЯМ МЕТОДУ ВИРОБНИЦТВА
2.1 Сучасні дослідження в області виробництва каталізаторів парової конверсії СО
В даний час різними вченими проводяться дослідницькі роботи, спрямовані на удосконалення технології приготування залізохромових каталізаторів та отримання каталізаторів нового покоління.
Аналіз процесу конверсії СО в технологічних схемах виробництва аміаку і дослідження, що діють, дають підстави вважати, що для стадії середньотемпературної конверсії оксиду вуглецю (??) перспективними є каталізатори на основі феритів, приготовані по методу механохімічного синтезу. Встановлено, що індивідуальні ферити в цілому мають хорошу каталітичну активність, проте на них синтезується значна кількість побічних речовин. У зв"язку з цим були розроблені фізико - хімічні основи приготування каталізатора на основі феритів кальцію і мідь, промоутована лужними металами і лантаноїдами. Показано, що введення калія сприяє збільшенню активності каталізатора, а добавка церію - селективності.
Значний інтерес представляє запропонований спосіб здобуття железохромового каталізатора шляхом осадження композиції, що містить двовалентне і тривалентне залізо спільно з промотірующимі добавками. Вміст Fe2 і Fe3 у вихідному розчині береться в такому співвідношенні, щоб катазаторная маса після прожарення мала склад, відповідний Fe3O4. В разі використання як сировина двовалентного заліза, в ході процесу осадження його частково окислюють до трьохвалентного. Технічний результат полягає в тому, що відпадає необхідність у стадії відновлення каталізатора перед його використанням, що позитивно позначається на міцності і активності отримуваного каталізатора.
В даний час кафедрою охорони праці і довкілля Української державної академії залізничного транспорту (м. Харків) спільно з ПАТ НТЦ «Сєвєродонецьке обєднання Азот» і Національним технічним університетом «Харківський політехнічний інститут» проводяться дослідження по розробці каталізатора середньотемпературної конверсії оксиду вуглецю (??) на базі залізного купоросу, який є відходом виробництва титанових білил. При виконанні робіт були визначені оптимальні параметри процесу приготування каталізатора і відпрацьована технологія, яка дозволяє отримати каталізатор з технічними характеристиками, відповідними вимогам технічних умов. Каталізатор готується шляхом спільного осадження багатокомпонентної системи сульфатів заліза, міді і хрому карбонатом натрію. Для підвищення активності в каталізаторну масу вводиться промотуюча добавка у вигляді сульфату калія. Приготована дослідна партія каталізатора проходить напівпромислові випробування на базі ПАТ НТЦ «Сєвєродонецьке обєднання Азот».
Кафедрою хімічної технології неорганічних речовин, каталізу і екології Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» проводяться дослідження направлені на поліпшення самої технології здобуття залізохромового каталізатора, а також його технічних характеристик. Запропоновано здобуття каталізатора шляхом спільного осадження вихідних солей заліза, хрому і міді при використанні як сировина хлориду заліза (???). Для скорочення матеріальних витрат розглядається можливість проведення відновлення каталізатора не в конверторі робочою парогазової сумішшю, а за рахунок введення відповідного відновника в каталізаторну масу перед її формуванням.
Таким чином, маючи багатолітню історію розвитку, питання удосконалення існуючих способів здобуття середньотемпературних каталізаторів парової конверсії Із залишається актуальним і до теперішнього часу. Це говорить про широке використання даних каталізаторів і необхідності постійного підвищення їх якості, що диктується сучасними умовами промислового виробництва, економіки і екології.
2.2 Вирішення проблеми сірки в технології залізохромового каталізатора
Більшість промислових залізохромових каталізаторів, що випускаються промисловістю, мають в своєму складі невеликі домішки сірки. Сірка потрапляє в залізохромові каталізатори з сировини, використовуваної для їх приготування, і залишається там в сульфатній формі. В період пуску і перші дні роботи каталізатора сульфатна сірка піддається гідруванню в результаті взаємодії з компонентами конвертованої парогазової суміші з утворенням сірководню: FESO4 4H2=FES 4H2O(2.1)
FES H2O=FEO H2S(2.2)
З моменту початку випуску залізохромових каталізаторів і по сьогоднішній день залишаються актуальними дослідження по зменшенню вмісту сірки в каталізаторах і скороченню тривалості їх знесірчення.
Так раніше співробітниками ГІАП спільно з кафедрою технології неорганічних речовин Харківського політехнічного інституту і Сєвєродонецьким ВО «Азот» був запропонований спосіб запобігання виділенню з каталізатора сірки за рахунок введення добавок основного характеру зокрема калія.
У Івановському хіміко - технологічному інституті був розроблений залізосвинцовий каталізатор, що не містить сірчистих зєднань і що володіє підвищеною активністю. Як сировина використовували нітрат заліза. Не дивлячись на досягнуті позитивні результати, каталізатор не був упроваджений в промисловість подвох причинах. По-перше, не було узгодження про заміну хромвмістівної оксидної добавки на оксид свинцю, хоча обидва промотори відносяться до одного класу токсичності, а, по-друге, виникала необхідність переорієнтації каталізаторного виробництва на випуск каталізатора за новою технологією з повною заміною вихідної сировини.
Співробітниками ТОВ «Кларіант Україна» (м. Сєвєродонецьк ) запропоновано спосіб отримання залізохромового каталізатора з добавками Ca, Mg, Ba. Встановлено, що введення цих речовин зрушує процес виділення сірки в область більш високих температур, ніж температури ведення процесу конверсії. Таким чином, в Україні сьогодні випускаються залізохромові каталізатори марок СТК-СФ, СТК-СМФ, СТК-СМТ, непотребуючі знесірчення.
3. ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ОСНОВИ ВИРОБНИЦТВА
Середньотемпературна конверсія карбон (??) оксиду водяним паром є складовою частиною процесу одержання водню - основного компоненту синтез-газу для виробництва амоніаку. Вона протікає згідно реакції (1): CO H2O=H2 CO2 41 КДЖ (1)
Для зниження температури перебігу вказаної реакції, а також підвищити її швидкість в промислових умовах даний процес здійснюється на оксидному каталізаторі СТК, в області температур 603-723 К. Це забезпечує досить високу інтенсивність процесу за неповному перетворенні СО, яке обумовлено станом рівноваги. Після першої ступені одержують конвертований газ із залишковою концентрацією СО приблизно (2,0-3,0) %об..
На разі в промисловості використовується контакти на основі оксидів феруму (???), хрому (???) та купруму (??), які добре зарекомендували себе за досить довгий час роботи.
Активною фазою всіх вказаних каталізаторів відносно реакції конверсії карбон (??) оксиду водяною парою є магнетит - Fe3O4. До первісного складу товарного каталізатора входить ?-Fe2O3 - кристалічний оксид феруму ромбоедричної структури. Для перетворення ?-Fe2O3 в активний магнетит каталізатор відновлюють газовою сумішшю, яка містить СО, H2, CO2 і водяну пару. Процес проводять за температури не вище 773 К і атмосферним тиском за наступними реакціями (2) і (3): 3 Fe2O3 H2=2Fe3O4 H2O 9,6 КДЖ,(2)
3 Fe2O3 CO=2Fe3O4 CO2 50,6 КДЖ.(3)
Хром (???) оксид, який входить до складу даного каталізатора, відіграє роль текстурного промотора, який збільшує термостійкість каталізатора. На стадії нагрівання каталізатора в процесі його відновлення зявляється Fe3O4 за реакціями(2) і (3), який зв"язує Cr2O3 в шпінель. А той магнетит, що залишився, утворює зі шпінеллю твердий розчин типу Fe3O4· Cr2O3, в результаті того, що обидва компонента мають одну і ту ж кубічну кристалічну ґратку. Порівняння активності чистої фази Fe3O4 і твердого розчину показує, що їх каталітичні властивості приблизно однакові. Також використовують деякі активуючі добавки до каталізатора, які підвищують його активність. Вони змінюють хімічний склад каталізатора і, тим самим, прискорюють цільову реакцію.
У теперішній час спеціалісти в області каталізу вже визначилися з найбільш оптимальним складом каталізатора СТК. І вітчизняні, і закордонні промислові каталізатори СТК містять, у перерахунку на оксиди,(80-90) %мас. ферум (???) оксиду і (7-10) %мас. хром (???) оксиду, а також іноді (1,5-2,5) %мас. купрум (??) оксиду як промотора, що підвищує активність.
Зараз існують два способи отримання такого каталізатора.
Перший, так зване роздільне осадження, базується на отриманні з розчинів солей нерозчинних у воді сполук феруму та купруму (залежно від марки каталізатора) у вигляді гідроксидів, карбонатів і гідроксокарбонатів з наступним їхнім термічним розкладанням. Далі отримані оксиди змішуються з хромовою кислотою.
Другий - це спосіб сумісного осадження (співосадження) всіх компонентів каталізатора. Для цього розчини вихідних речовин феруму спочатку змішують із необхідною кількістю добавок, що промотують, і сполук хрому, а потім осаджують карбонатами або гідроксидами лужних чи амонійних солей. Технологія сумісного осадження дозволяє одержати каталітичну систему, у якій взаємодія компонентів є значно більш глибокою, ніж в процесі їх механічного змішування. Одержаний за таким способом каталізатор має підвищену термічну стійкість і активність, що з успіхом доведено на практиці. Як сировину для одержання каталізатора СТК, у більшості випадків, використовують сульфати феруму (???) та купруму (??), а також хром (V?) оксид, які осаджують за допомогою карбонатів або гідроксидів натрію чи амонію.В ході роботи розглянута технологія залізохромового каталізатора для конверсії монооксиду вуглецю на основі залізного купоросу.
Проаналізовані фізико-хімічні основи процесу конверсії СО водяною парою. Розглянуті середньотемпературні каталізатори процесу конверсії СО водяною парою і їх відновлення, характеристика сировини та продукту, розраховано матеріальний баланс по стадіям. Розглянуто питання з охорони праці та економічної доцільності даного виробництва.
12 НАПБ Б.03.002-2007. Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою.-Діє з 03.12.2007
13 ДБН В.1.1-7-2002. Пожежна безпека обєктів будівництва.-Діє з 01.01.2003
14 НПАОП 40.1-1.32-01. Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок. Діє з 01.01.02
15 ДНАОП 0.03-3.01-71. Санітарні норми проектування промислових підприємств. - Діє з 01.01.72
16 СНИП 2.04.05-91*. У. Отопление, вентиляция и кондиционирование.- М: стройиздат, 1992
17 ДБН В.2.5-28-2006. Природне і штучне освітлення.-К.: Мінбуд, 2006
19 Лазарев Н.В. Вредные вещества в промышленности.- М: Химия, 1976
20 ДСН 3.3.6.039-99. Санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації. - К, 1999
21 ДСТУ 2272: 2006. ССБП. Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять. Діє з 01.01.2007
22 Методы расчетов по технологии связанного азота / Под ред. В.И. Атрощенко. -Киев, Вища школа, 1978.-312с.
23 Каталитические и массообменные процессы под давлением в технологии неорганических веществ / Под ред. А.Я.Лобойко. -Харьков: Основа, 1993.-216с.
24 Павлов К.Ф., Романков П.Г., Носков А.А. Примеры и задачи по курсу процессов и аппаратов химической технологии,-М.:Госиздат, 1970.
25 Бесков С.Д. Технологические расчеты.-М.: Высшая школа, 1966.
26 Дж Перри. Справочник инженера-химика.-Ленинград.-М.: Химия, 1969.-639 с.
27 Технологія зв"язаного азоту: Підручник / Л.Л. Товажнянський, О.Я. Лобойко та ін..; За ред.. О.Я. Лобойка.-Харків: НТУ «ХПІ», 2007.-с.50-59.
28 Общая химическая технология . Под ред. И.П. Мухленова. Учебник для химико-технологических специальностей вузов. - М.: Высшая школа.;
29 Б. В. Некрасов. Основы общей химии, т. 3,. - М.: Химия, 1970.;
30 Фурмер И.Э., Зайцев В.Н. Общая химическая технология. - М., Высшая школа, 1978. - 264с.;
31 Кузнецов В.И. Общая химия. Тенденция развития. - М., Высшая школа,1989. - 288 с.;
32 Поллер З. Химия на пути в третье тысячелетие. - М.: Мир, 1982, - 400 с.;
33 И.П. Мухленов и др. Технология катализаторов. Л: Химия, 1989 - 324с.;
34 Д.В. Сокольский, В.А. Друзь. Введение в теорию гетерогенного катализа. - М., Высшая школа, 1981 - 915с.;
35 В.В. Коробочкин, Е.А. Ханова. Технология катализаторов. Часть I. Методы приготовления катализаторов. Учебное пособие. - Томск, из-во ТПУ, 2008. - 50 с.;
36 Амелин А.Г. Технология серной кислоты. - М., Химия, 1983. - 360 с.
37 Общая химическая технология.Фурмер И.Э., Зайцев В.Н. - М.: Высшая школа, 1978
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
