Розробка та удосконалення ресурсозберігаючих технологій одержання тугоплавких легуючих сплавів - Автореферат

Державний вищий навчальний заклад «Донецький національний технічний університет» Розробка та удосконалення ресурсозберігаючих технологій одержання тугоплавких легуючих сплавівНауковий консультант доктор технічних наук, професор Ревун Михайло Павлович, Запорізька державна інженерна академія (м. Офіційні опоненти: доктор технічних наук, старший науковий співробітник КОСТЯКОВ Володимир Миколайович, Фізико-технологічний інститут металів і сплавів НАН України (м. доктор технічних наук, професор маняк Микола Олександрович, Державний вищий навчальний заклад «Донецький національний технічний університет» (м. Захист відбудеться «29» травня 2008р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.052.01 Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» за адресою: 83001, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» за адресою: 83001, м.Робота відповідає плану НДР і впровадження на 1987-1988 р. Мінчормету СРСР з комплексного науково-технічного напрямку: 1.30 «Порошкова металургія», затвердженому 07.10.88 (завдання 1.30.-7.7.-87) «Розробка й впровадження технології виробництва порошкових швидкоріжучих сталей з використанням вторинної сировини в умовах ЦПМ заводу «Дніпроспецсталь», № д/р 018770063798. Мета і завдання дослідження: Теоретичне й методологічне обґрунтування наукових, технологічних і економічних положень виробництва й використання металізованих і плавлених легуючих і розкислюючих матеріалів, виходячи з особливостей взаємодії рудних концентратів і техногенних відходів з відновниками в гетерогенних - і в системах рідкофазних реакцій, та розробка ресурсозберігаючих технологій одержання тугоплавких легуючих матеріалів. Для реалізації мети визначені наступні завдання теоретичних, експериментальних та промислових досліджень: - виконано аналіз наукової інформації щодо фізико-хімічних, технологічних закономірностей й практики одержання металізованих концентратів та утилізації легуючих елементів з відходів різних джерел утворення, сформульовано положення розвитку технології порошкової металургії Мо й проблем ресурсо-і енергозбереження тугоплавких легуючих елементів; проаналізовано умови термодинамічної рівноваги у системі (Fe, Mo, W, Cr, Co, V)-(O)-(C, Al, Si) стосовно параметрів технологій прямого відновлення Мо з концентрату, металізації металооксидних відходів швидкоріжучих сталей, виплавки сплаву для легування й розкислення сталі (СІР); узагальнено технологічні методи ресурсо-і енергозбереження при переробці техногенних відходів різних джерел утворення виробництва спеціальних сталей, проведено дослідницько-промислові випробування одержання металізованої окалини швидкоріжучих сталей, впровадити технологію виробництва сплаву СІР і технологію виплавки швидкоріжучих сталей з його використанням;Чималу роль у досягненні цілей виробництва продукції швидкоріжучих сталей відіграють витрати на легуючі матеріали. Присадка MOO3 поверх шихти або наприкінці плавлення на рідкий метал супроводжується значним випаром MOO3 і окислюванням ванни, у результаті чого підвищується вміст оксидів у шлаку, % мас.: до 27 FEO; 10 V2O3; 16 Cr2O3; 3WO3; 2,5 MOO3. У розробках ресурсо-і енергозберігаючих технологій легуючих матеріалів на основі рідких металів виділяються напрямки металізації концентратів у вигляді таблеток або брикетів, що дає можливість проводити процеси при більш низьких температурах і одержувати продукт із якісно новими технологічними властивостями. Рекомендовані граничні межі вмісту шлаків АВЛ у шихті (3-17 % мас.) і технологія його використання дали можливість знизити вигар Si з (36-48) до (2-10) % мас., підвищити концентрацію тугоплавких елементів на (1,26-7,14) кг/сплаву, за рахунок різкого зниження непроплавів окалини, металевого порошку й шлакових вкраплень сплаву, підвищення повноти поділу металевих і шлакових складових плавки й підвищити вихід придатного з (65-82) до (94-99) % мас. Розширення меж вмісту С у сплаві з (2,0-4,5) до (2,0-6,0) % мас. дозволило значно скоротити, а підвищення витрати сплаву із вмістом вуглецю близько 6,0 % мас. виключити використання графіту для навуглецевування розплаву сталі.У дисертації вирішена актуальна науково-технічна проблема теоретичного й методологічного обґрунтування наукових і технологічних основ ресурсозберігаючого виробництва тугоплавких легуючих матеріалів виходячи з особливостей взаємодії рудних концентратів і техногенних відходів з відновниками в гетерогенних - і в системах рідкофазних реакцій, що дозволяє знизити витрату дорогих елементів за рахунок підвищення ступеня їхнього засвоєння й утилізації з техногенних відходів при виплавці сталі.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ