Ефективність вилучення антитіл із плазми крові хворих на різні імунні захворювання. Оцінка специфічних властивостей синтезованих імуносорбентів. Вплив гемодилюції на ступінь адсорбції антитіл при наявності прозапальних цитокінів та аутоімунних станах.
Аннотация к работе
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наукРозробка та експериментальне вивчення властивостей вуглецевих ДНК-вмісних імуносорбентів з підвищеною потужністю. Дисертацію присвячено розробці нового покоління вуглецевих ДНК-вмісних імуносорбентів з підвищеною потужністю та вивчення їх специфічних та неспецифічних сорбційних властивостей. Синтезовані ДНК-вмісні імуносорбенти з підвищеною потужністю поєднують властивості вуглецевих матриць та ДНК, що дозволяє їх використовувати для вилучення з плазми крові хворих не тільки анти-ДНК антитіла, а і білок-звязані метаболіти, речовини «середньої» молекулярної маси. Ефективність вилучення антитіл із плазми крові хворих на різні аутоімунні захворювання вказує на перспективність застосування ДНК-вмісних імуносорбентів при будь-яких станах, повязаних з гіперпродукцією та нагромадженням анти-ДНК антитіл.За останні десятиріччя помітно зросла кількість аутоімунних захворювань та патологій з аутоімунним компонентом: системного червоного вовчака (СЧВ), ревматоїдного артриту, псоріазу та псоріатичних артропатій, синдрому Шегрена, аутоімунних гепатитів та інших, які залишаються однією із найбільш складних проблем клінічної імунології (Дранник Г.Н., 2003; Фаворова О.О., 1998; Jacobson D.L. et al., 1997; Sinha Окрему групу біоспецифічних селективних імуносорбентів складають ДНК-вмісні сорбенти, які вибірково вилучають з крові анти-ДНК антитіла, антитіла проти кардіоліпіну, циркулюючі імунні комплекси (ЦІК) при станах, повязаних з гіперпродукцією та нагромадженням цих речовин (Амосова Е.Н. и др., 1997; Захараш М.П. и др., 1998; Li G. et al., 2002; Terman D.S. et al., 1977; Yang Y. et al., 1988). На відміну від існуючих імуносорбентів, де для вилучення із плазми крові антитіл, компонентів комплементу, імунних комплексів тощо використовуються лише властивості іммобілізованого ліганду, синтезовані ДНК-вмісні імуносорбенти з підвищеною потужністю поєднують властивості вуглецевих матриць та ДНК. Така комбінація дозволяє використовувати їх для вилучення з плазми крові хворих не тільки анти-ДНК антитіл, а і білок-звязаних токсинів, речовин «середньої» молекулярної маси, прозапальних цитокінів. Для досягнення поставленої мети вирішувалися наступні завдання: Синтезувати і оцінити специфічні та неспецифічні сорбційні властивості ДНК-вмісних імуносорбентів на основі високодисперсних, волокнистих і високоактивних гранульованих вуглецевих матриць.Розділ дисертації, в якому наведено огляд літератури, складається із 5 основних підрозділів, у яких на підставі перегляду робіт вітчизняних та зарубіжних авторів висвітлені сучасні відомості про значення анти-ДНК антитіл та прозапальних цитокінів при аутоімунних захворюваннях та станах, повязаних із розвитком синдрому системної запальної реакції. Волокнисті вуглецеві сорбенти марки АУВМ використовувалися 2 типів: 1 - мікроволокна з розміром 8x7x50 мкм і насипною масою 0,223 г/см3 та 2 - волокна довжиною 4-7 мм і насипною масою 0,07-0,09 г/см3. Серед хворих на аутоімунні захворювання було: 93 особи з системним червоним вовчаком (СЧВ), 13 - з псоріазом, 30 - з псоріатичною артропатією, 10 - з ревматоїдним артритом, 15 - з хронічним аутоімунним гепатитом. При проведенні мікроколонкових експериментів використовували активну плазму хворих на СЧВ, псоріатичну артропатію та із синдромом Шегрена з підвищеними рівнями анти-ДНК антитіл (анти-НДНК, анти-ДНК, анти-ДНП антитіл), колонки обємом 2,5 см3 та перистальтичний багатоканальний насос LKB (Швеція). Слід відзначити, що для синтезу імуносорбентів можливе використання ДНК з інших джерел, зокрема, з молочок оселедця, що може значно зменшити вартість матеріалу при одночасному повному збереженні специфічних сорбційних властивостей синтезованих сорбентів щодо вилучення анти-НДНК, анти-ДДНК та анти-ДНП антитіл.У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення аспектів проблеми створення нових ефективних засобів та методів, що можуть використовуватися при лікуванні як аутоімунних захворювань, так і сидрому системної запальної реакції та інших станів, повязаних з гіперпродукцією прозапальних цитокінів. Синтезовані ДНК-вмісні імуносорбенти з підвищеною потужністю поєднують властивості вуглецевих матриць та ДНК, що дозволяє їх використовувати для вилучення з плазми крові хворих не тільки анти-ДНК антитіла, а і білок-звязані метаболіти, речовини «середньої» молекулярної маси, прозапальні цитокіни. У хворих на аутоімунні захворювання та пострадіаційну нейросоматичну поліпатію виявлені не тільки підвищені концентрації анти-ДНК антитіл, а і нелінійний характер відповіді концентрацій анти-ДНК антитіл при послідовних розведеннях, що вказує на те, що певна частина анти-ДНК антитіл знаходиться не у вільній розчинній формі, а у складі відповідних імунних комплексів, які здатні досить легко дисоціювати.