Розробка складу та технології парентерального комбінованого лікарського засобу на основі сульфаметоксазолу та триметоприму - Автореферат

РОЗРОБКА СКЛАДУ ТА ТЕХНОЛОГІЇ ПАРЕНТЕРАЛЬНОГО КОМБІНОВАНОГО ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ НА ОСНОВІ СУЛЬФАМЕТОКСАЗОЛУ ТА ТРИМЕТОПРИМУ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата фармацевтичних наукРобота виконана на кафедрі заводської технології ліків Національного фармацевтичного університету Міністерства охорони здоровя України. Науковий керівник: кандидат фармацевтичних наук, доцент РИБАЧУК ДМИТРО ВАСИЛЬОВИЧ, Національний фармацевтичний університет, доцент кафедри заводської технології ліків. Офіційні опоненти: доктор фармацевтичних наук, професор КАЗАРІНОВ МИКОЛА ОЛЕКСАНДРОВИЧ, Державне підприємство “Державний науковий центр лікарських засобів” (м. доктор фармацевтичних наук, професор КОРИТНЮК РАЇСА СЕРГІЇВНА, Національна медична академія післядипломної освіти ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного фармацевтичного університету (61168, м.Лікування гнійно-запальних захворювань різної етіології було і залишається однією з найважливіших проблем практичної медицини. Особливе місце в сучасній характеристиці закордонних аналогів займає питання про його парентеральне застосування для лікування таких важких гнійно-септичних захворювань, як перитоніт, сепсис, ендокардит, менінгіт, пневмонії, важкі кишкові інфекції. Закордонні аналоги парентерального розчину на основі сульфаметоксазолу та триметоприму мають високі значення РН середовища (до 11,5), що створює певні труднощі при зберіганні препарату в ампулах і при парентеральному його застосуванні. Метою наших досліджень стала розробка науково обґрунтованого складу, технології та методів контролю інєкційного вітчизняного комбінованого препарату на основі сульфаметоксазолу та триметоприму, який має високу біодоступність, стійкість та стабільність при зберіганні. Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання: - проаналізувати та узагальнити літературні дані про сучасний стан номенклатури лікарських засобів антибактеріальної дії, можливість одержання розчинів нерозчинних у воді лікарських речовин, похідних сульфаніламідів і діамінопіримідинів, а також вплив технологічних факторів на розробку парентеральних лікарських форм;При розробці інєкційної лікарської форми на основі даної комбінації, насамперед, було вивчено розчинність лікарських речовин у воді та інших неводних розчинниках, а також вплив різних факторів на їх стабільність у розчинах. З рівняння видно, що сульфаметоксазол вступає в реакцію з натрію гідроксидом у еквімолекулярних кількостях. Отриманий результат використовували для розрахунку ступеня дисоціації натрієвої солі сульфаметоксазолу (б) в розчині при критичних значеннях РН середовища від 13,0 до 6,0 за наступною формулою: б (%) = 100 / (1 10РКА - РН) Технологічні межі РН середовища й оптимальні концентрації натрію гідроксиду, які необхідні для одержання натрієвої солі сульфаметоксазолу в розчині і при яких концентрація нерозчинної форми сульфаметоксазолу є мінімальною, були визначені в результаті аналізу модельних сумішей сульфаметоксазолу і натрію гідроксиду і розрахунків вмісту нерозчинної форми сульфаметоксазолу в розчині (табл.1). У наших дослідженнях для запобігання окислення сульфаметоксазолу в розчині ми використовували натрію метабісульфіт, що в закритій системі швидко звязується з киснем, і небезпека окисного руйнування сульфаметоксазолу зникає.На підставі аналізу номенклатури препаратів та оцінки сучасного стану промислового випуску інєкційних лікарських форм для лікування гнійно-запальних захворювань різної етіології обґрунтована необхідність розробки і впровадження у виробництво інєкційного лікарського засобу. Вперше на основі комплексного системного підходу до проведення фізичних, фізико-хімічних і фармако-технологічних досліджень властивостей субстанцій сульфаметоксазолу і триметоприму та допоміжних речовин теоретично обґрунтований і експериментально підтверджений раціональний склад розчину для інєкцій в ампулах по 5 мл. Розроблено оригінальну технологію одержання інєкційної лікарської форми на основі нерозчинних у воді субстанцій триметоприму та сульфаметоксазолу із використанням поєднання операції одержання і переведення в розчин останнього у вигляді натрієвої солі. Введення до складу неводного розчинника і допоміжних речовин (пропіленгліколю, сорбітолу, натрію метабісульфіту, натрію едетату) дозволило знизити РН розчину порівняно з референтним препаратом, запобігти гідролізу й окислюванню отриманої натрієвої солі сульфаметоксазолу і одержати стабільну інєкційну лікарську форму. Розроблено раціональні технологічні прийоми приготування інєкційного розчину; визначено оптимальний режим фільтрації й асортимент фільтруючих матеріалів; підібрано режим стерилізації ампул з розчином; вивчено стабільність розчину при зберіганні його в ампулах, виготовлених із різних марок скла.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ