Розробка складів стекол та технології гарячого декорування скловиробів - Автореферат

Український державний хіміко-технологічний університет 05.17.11-Технологія тугоплавких неметалічних матеріалівРобота виконана на кафедрі хімічної технології кераміки та скла Українського державного хіміко-технологічного університету Міністерства освіти і науки, м. Науковий керівник: доктор технічних наук, професор Голеус Віктор Іванович, Український державний хіміко-технологічний університет, завідувач кафедрою хімічної технології кераміки і скла, м. Офіційні опоненти: доктор технічних наук, професор Вахула Ярослав Іванович, Національний університет “Львівська політехніка”, професор кафедри технології силікатів, м. Львів доктор технічних наук, професор Савін Лев Сергійович, Придніпровська державна академія будівництва та архітектури, професор кафедри екології і охорони навколишнього середовища, м. Захист відбудеться “26 “жовтня 2006 р. о 13.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.08.078.02 в Українському державному хіміко-технологічному університеті за адресою: 49005, м.Вказане, як свідчить виробничий досвід деяких вітчизняних і закордонних виробництв, може бути досягнуте за рахунок використання у виробництві художньо-декоративних скловиробів порошково-випалювальної технології одержання накладних забарвлених покриттів. Ця технологія на відміну від традиційної технології накладного декорування передбачає нанесення на безбарвний напівфабрикат скловиробу (пульку) порошку забарвленого скла, який після оплавлення під час випалу утворює на поверхні скловиробу тонкий накладний шар кольорового скла. Вказане стримує широке впровадження у вітчизняні виробництва порошкової технології одержання кольорових накладних покриттів та спонукає до розробки хімічних складів порошкових склофарб широкої колірної гами та уточнення технологічних параметрів одержання на їх основі накладних покриттів на виробах художньо-декоративного скла вітчизняного виробництва. встановити найбільш загальні закономірності зміни властивостей багатокомпонентних боросилікатних стекол в залежності від їх хімічного складу і температури і розробити математичні моделі для їх розрахунку; Наукова новизна роботи полягає в наступному: - вперше експериментально-статистичним методом розроблені адекватні математичні моделі, які встановлюють найбільш загальний кількісний звязок між температурою, хімічним складом боросилікатних розплавів та їх властивостями (вязкість, поверхневий натяг), які визначають температурний інтервал формування склопокриттів на підкладках з різних матеріалів; боросилікатний скло випалювальний порошковийУ вступі дане оцінювання сучасному стану проблеми і обгрунтована актуальність роботи, визначена мета і основні завдання, вирішення яких необхідно для її досягнення, перераховані основні положення, які мають наукову і практичну цінність. За порошково-випалювальною технологією накладні покриття формуються на гарячій пульці скловиробу при нагріванні її при температурі 1150-1200ОС впродовж 30-60 секунд. Для забезпечення формування за такий короткий проміжок часу бездефектного накладного покриття рівномірної товщини склорозплав, з якого воно утворюється, повинен мати при вказаній температурі вязкість в межах 102,0-103,0пз та якомога менше значення поверхневого натягу (?1,52. Враховуючи технологічні можливості вітчизняних підприємств та економічну доцільність, скла для отримання накладних покриттів за порошковою технологією в порівнянні з традиційними декоруючими стеклами повинні бути більш легкоплавкими і, відповідно, температура їх варки повинна не перевищувати 1350?С. Аналіз хімічних складів відомих накладних та інших декоративних стекол показав, що за сумарним вмістом основних компонентів їх основу найчастіше складає оксидна система SIO2-B2O3-CAO-Na2O(K2O), вміст оксидів в цих стеклах знаходиться в доволі широких межах (%): SIO2 30-75, B2O3 0-20, Na2O 0-25, K2O 0-20, CAO 0-15, ZNO 0-25, PBO 0-30, MGO 0-5, Al2O3 0-10, BAO 0-20, P2O5 0-10.Така задача може бути вирішена на основі результатів експериментальних досліджень закономірностей зміни властивостей скла в залежності від його хімічного складу. В роботі для опису залежності вязкості (1), поверхневого натягу (2), ТКЛР, показника заломлення (3) та інших властивостей стекол від їх хімічного складу та температури використовувались перш за все наступні математичні моделі: , (1) Четвертий розділ присвячений розробці математичних моделей, які адекватно описують залежність властивостей стекол та розплавів від їх складу та температури. Для розрахунку методом множинної кореляції коефіцієнтів регресії в рівнянні (1), яке описує залежність вязкості склорозплавів від їх складу та температури, була складена за даними науково-технічної літератури експериментальна вибірка, яка включає 1278 значень вязкості склорозплавів різного складу в температурному інтервалі 520-1800?С, при середньому значенні температури та середньоквадратичному її відхиленні 1030 190?C.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ