Розробка шляхів оптимізації медико–соціальної технології профілактики тютюнокуріння та оцінка її ефективності - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ім.Захист відбудеться “30” листопада 2007 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.07 в Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Визначено медико-соціальну та економічну ефективність впровадження технології зниження куріння на індивідуальному, груповому і популяційному рівнях впливу. Розроблено алгоритм надання лікарями лікувально-профілактичних закладів допомоги пацієнтам щодо припинення куріння. Результати дослідження є основою для підвищення ефективності антитютюнової роботи лікарів серед пацієнтів і, у кінцевому підсумку, мають призвести до скорочення поширеності тютюнокуріння серед населення України в цілому.За останні роки спостерігається негативна тенденція поширення куріння серед населення: при збереженні високого рівня куріння серед чоловіків працездатного віку (61%), зростає частка курців серед підлітків і жінок дітородного віку. Відсутність оцінки сучасного стану надання медичної допомоги з припинення тютюнокуріння, невизначеність ролі лікаря у впровадженні профілактичних технологій щодо зниження рівня куріння серед населення, рекомендацій щодо оптимізації цієї роботи обумовили необхідність проведення даного дослідження. Вивчити стан поширеності тютюнокуріння серед лікарів та пацієнтів лікувально-профілактичних закладів (поліклінік та стаціонарів дорослої мережі) Головного управління охорони здоровя та медичного забезпечення (ГУОЗ та МЗ) м. Розробити концептуальні основи та шляхи оптимізації антитютюнової роботи у системі охорони здоровя, в т.ч. для удосконалення цієї роботи серед лікарів первинної ланки медико-санітарної допомоги. Відповідно до мети і завдань у дослідженні було використано системний підхід, який включав історичний (використання наукових джерел інформації про історичні аспекти становлення та розвитку допомоги у припиненні куріння), соціологічний (опитування лікарів та пацієнтів), аналітичний, статистичний (спостереження, варіаційної статистики - відносні, середні величини, оцінка вірогідності), експериментальний (навчання лікарів), логічний методи, а також метод включеного спостереження (організація антитютюнових акцій), контент-аналізу (медичних документів і медичних видань), групового інтервю (лікарів) та концептуального моделювання.Для вивчення діяльності лікарів щодо зниження поширеності тютюнокуріння серед населення були визначені такі основні форми антитютюнової роботи: 1) робота на індивідуальному рівні (лікар - пацієнт), 2) на груповому рівні (лікар - група пацієнтів, які хочуть позбавитися куріння) та 3) на популяційному рівні (лікарі-організатори - курці серед населення). Антитютюнова робота лікарів з пацієнтами оцінювалася за результатами аналізу анкетування 620 лікарів та 1105 пацієнтів у 15 поліклініках і 4 міських клінічних лікарнях дорослої мережі системи ГУОЗ та МЗ м. Основним критерієм медико-соціальної ефективності антитютюнової роботи було визначено частку тих курців-учасників, які утримувалися від куріння протягом одного року після участі у відповідних акціях чи програмах. Визначений рівень поширеності куріння серед лікарів показав, що всього курить 20,0±1,6% (p<0,01, де p - рівень статистичної значимості) опитаних лікарів, серед чоловіків - 43,1±2,0%, серед жінок - 9,0±1,2%, серед вузьких спеціалістів курять 44,0±3,0% чоловіків та 11,9±3,8% жінок, серед терапевтів - 38,1±3,2% чоловіків та 10,0±3,8% жінок. Про статус куріння кожного зі своїх пацієнтів запитують тільки 46,5±2,0% опитаних лікарів, проте серед пацієнтів це підтвердили тільки 38,5±1,5% (p<0,01; t=3,2); 17,7±1,5% запитують, якщо мають припущення, що вони курять; 13,5±1,4% - якщо куріння може ускладнити перебіг захворювання; 17,1±1,5% - якщо хвороба може бути повязана з курінням; 5,2±0,9% не запитують взагалі.В соціальній медицині вперше в Україні проведена наукова робота з розробки методичних засад профілактики та зменшення поширеності тютюнокуріння.Встановлено, що поширеність тютюнокуріння серед пацієнтів ЛПЗ м. Поширеність куріння серед пацієнток, відповідає середньому рівню куріння серед жінок в країні (25,4±2,2%), тоді як серед пацієнтів-чоловіків достовірно менша, ніж серед чоловіків в Україні, - відповідно 47,8±1,9% серед пацієнтів та 56,9±1,3% серед чоловіків в Україні (p<0,01; t=4,0). Так, запитують про куріння кожного з пацієнтів тільки 46,5±2,0% лікарів, 48,4±2,0% - деяких пацієнтів, а 5,2±0,9% не запитують взагалі. Формальну, без пояснень, пораду про ризики для здоровя отримували 20,7±1,8% пацієнтів-курців, інформацію про НЗТ - 6,8±1,1% курців, щодо проведення антитютюнових акцій і можливої участі в ній - 3,3±0,8% пацієнтів-курців, направлялися до спеціалістів з припинення куріння 2,3±0,7% опитаних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ