Розробка науково обґрунтованих методичних і практичних рекомендацій щодо вдосконалення державного регулювання у сфері сприяння розвитку підприємництва - Дипломная работа

.2 Аналіз діяльності Маневицького центру зайнятості3.1 Обґрунтування необхідності впливу Маневицького центру зайнятості на розвиток підприємництваНеобхідно визначити оптимальний ступінь державного втручання у підприємницьку діяльність з тим, щоб з одного боку забезпечити ефективне функціонування приватного сектора економіки та отримання ним високих прибутків, а з іншого - створити передумови для збалансованого росту економіки країни загалом та підвищення рівня добробуту громадян. «Державне регулювання підприємництва є напрямом державної політики, спрямованим на удосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність субєктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та способом, що встановлюються Конституцією та законами України» [13, 45]. Важливою складовою механізму державного регулювання підприємництва має стати система його державної підтримки, створення якої нині проголошується як запорука поліпшення стану в усіх сферах соціально-економічного життя суспільства. Питання впливу держави на розвиток підприємництва розглядалися в роботах зарубіжних і вітчизняних економістів: Балабанової Л.В., Болта Дж. Г., Бурцева В.В., Вітта Ю., Дейяна А., Діхтля Є. Однак, у вітчизняній економічній літературі проблеми сприяння держави у розвитку підприємництва не знайшли ще достатнього висвітлення, а зарубіжний досвід потребує ґрунтовної адаптації до сучасних умов господарювання в Україні.Для визначення співвідношення державного регулювання економіки і державного регулювання підприємницької діяльності слід виходити з того, що «згідно зі ст.42 Господарського кодексу України підприємництво є видом господарської діяльності» [26, 185]. Підприємництво характеризується тим, що регулюється державою в особі її органів. Інші інститути суспільства також здатні впливати на підприємництво, як безпосередньо (наприклад, нова технологія), так і опосередковано - через державу. Із всіх інститутів суспільства держава має найбільший вплив на підприємництво. У свою чергу, підприємництво має потребу в державі, оскільки йому необхідне законодавство, що формулює правила економічної діяльності, її безпеки, захисту і стабільності, а також функціонування монетарної системи, стабільної економічної і соціальної інфраструктури.«Державний контроль за підприємницькою діяльністю - це різновид державного контролю, що здійснюється на підставі та у межах, установлених законодавством, та складається у перевірці дотримання субєктами підприємництва обовязкових вимог законодавства з метою попередження, виявлення, припинення та усунення його порушень» [26, 240]. При визначенні видів державного контролю за підприємницькою діяльністю в якості основи можна використовувати ч.З ст.19 ГК України, де названо вісім сфер, у яких держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю субєктів господарювання. Виходячи із зазначеного законодавчого положення, якщо критерієм класифікації державного контролю є сфера його здійснення, то можна виділити валютний, податковий контроль, контроль за цінами і ціноутворенням, контроль за дотриманням конкурентного законодавства, контроль у сфері зовнішньоекономічної діяльності та ін. Зокрема, істотно скорочений перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, спрощена і скорочена в часі процедура одержання ліцензій, внесення в них змін, значно спрощена система державної реєстрації субєктів підприємництва на підставі прийнятих в останні кілька років законів, що регламентують легітимацію субєктів підприємництва. Таким чином, захист субєктів господарювання при проведенні державного контролю за їхньою діяльністю регламентовано в Господарському кодексі України за допомогою різних норм: заборонної норми, що містить пряму заборону незаконного втручання і перешкоджання господарській діяльності (ч.б ст.19 ГК); зобовязувальної норми, що покладає на органи державного контролю обовязок належної поведінки (ч.б ст.19 ГК); уповноважуючої норми, що передбачає право субєктів господарювання оскаржити неправомірні дії при проведенні державного контролю за їхньою діяльністю (ч.7 ст.19 ГК).Теорія державного регулювання економіки проголошує необхідність системного підходу до вибору засобів та методів впливу держави на субєктів економічних відносин. «Стратегія соціально-економічного розвитку формується через макроекономічне прогнозування (передбачення можливого стану обєктів у майбутньому і визначення альтернатив розвитку), макроекономічне планування (визначення цілей і пріоритетів розвитку та заходів, спрямованих на досягнення цілей) і державне програмно-цільове планування (визначення найбільш актуальних соціально-економічних проблем і заходів для розвязання цих проблем)» [25, 278]. Стратегічні орієнтири й конкретні умови соціально-економічного розвитку, повязані зі змінами конюнктури на ринку,

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Методи впливу держави на розвиток підприємства

1.1 Поняття державного регулювання підприємництва

1.2 Державний контроль та захист у сфері підприємництва

1.3 Методи державного регулювання економіки

Висновки до розділу І РОЗДІЛ ІІ. Аналіз діяльності Маневицького центру зайнятості