Вибір електродвигуна та кінематичний розрахунок. Розрахунок клинопасової передачі. Огляд проектного розрахунку валів редуктора. Визначення конструктивних розмірів корпуса і кришки редуктора. Підбір шпонок і перевірочний розрахунок шпонкових з’єднань.
По завданню на курсове проектування вимагається розробити редуктор циліндричний однступінчастий приводу змішувача рідин. Змішувач складається із лопастей, які отримують обертання безпосередньо від валу. Редуктор - це механізм, який складається з зубчастих або черв‘ячних передач, виконаний у вигляді окремого агрегату, який слугує для передачі обертального руху від вала двигуна до валу робочої машини.Момент опору обертання Т=0,35 КН·м; Частота обертання лопасті n =75 хв-1;За ГОСТ 2185, /1/с.36 приймемо число редуктора іред=4 тоді передаточне відношення поліклинової передачі буде Поліклинові паси за стандартом мають три види перетину пасу. Якщо можуть бути застосовані паси двох перетинів, перевагу слід віддавати пасу з меншим перетином. З точки осі абсцис v=6.76 м/с проведемо вертикаль до перетину з кривою d1пас=140 мм. З отриманої крапки проведемо горизонталь до перетину з кривою потужності Рел.дв=4 КВТ, потім з отриманої крапки проведемо знову вертикаль до перетину з лінією іпас=3.16.Діаметр вала під підшипники приймаємо dn1= 30мм; Діаметр вала під шестерню приймаємо dk1= 35мм Діаметр вала під підшипник попередньо приймаємо dn2=50 мм; Діаметр вала під зубчасте колесо приймаємо dk2=55 мм Шестерні конструюють в двох виконаннях: окремо від валу (насадна шестерня) та за одне ціле з валом (вал-шестерня).Приймаємо 4 болтів з різьбою М16. болтів, що кріплять кришку до корпуса біля підшипників: d2=(0,5…0,75) •d1 , (2.65) де d1 - прийнятий діаметр фундаментальних болтів, мм. d2=(0.5…0.75) •16=(8…12) Приймаємо 6 болтів з різьбою М8. 2.7.5 Розмір ,що визначає положення болтів d2 , мм: е = (1...1,2) d2 , (2.67) е = (1…1.2) •10=(10…12) е =12 Викреслюємо внутрішню стінку корпуса: Приймаємо зазор між торцями шестерні та внутрішньою стінкою корпуса А1=1,2·?=5 мм, при присутній ступиці зазор береться від торця ступиці; Приймаємо відстань між зовнішнім кільцем підшипника ведучого вала та внутрішньою стінкою корпуса А=?=5 мм; якщо діаметр кола вершин зубів шестерні буде більший за зовнішній діаметр підшипника, то відстань А береться від шестерні.Ведений вал витримує такі ж навантаження, що й ведучий Конструюємо вузол ведучого вала: Наносимо осьові лінії, що віднесені від центру редуктора на відстань l2=l3. Між торцями підшипників та внутрішньою поверхнею стінки корпуса викреслюємо мастилоутримуючі кільця. Перехід вала до приєднувального кінця виконується на відстані 10…15 мм від торця кришки підшипника так, щоб ступиця шківа пасової передачі не зачіпляла головки болтів кріплення кришки. На ведучому та веденому валах викреслюємо шпонки призматичні зі скругленими торцями по ГОСТ23360.Приймаємо, що нормативні напруження від вигину змінюються по систематичному циклу, а дотичні від кручення по віднульовому (пульсуючому циклу). Необхідно визначити коефіцієнт запасу міцності S для небезпечних перерізів та порівняти їх з потрібними (допустимими значеннями [S] міцність дотримується при S? [S]. Розрахунок будемо проводити для припустимо небезпечних перерізів кожного з валів. Цей переріз при передачі крутного моменту від електродвигуна через поліклинова передачу розраховуємо на кручення. Знаходимо амплітуду та середнє напруження віднульового циклу tv=tm=, Коефіцієнт запасу міцності по нормальним напруженняхПосадки призначаємо у співвідношенні з вказівками, даними в табл.10.3/1/с.263. Посадка зубчатого колеса на вал по ГОСТ 25347.Змащування зубчатого зачеплення здійснюється шляхом занурення зубчатого колеса в мастило, яке заливається в середину корпуса до рівня, який забезпечує занурення колеса майже на 10мм. Обєм масляної ванни V визначаємо з розрахунку 0,25 дм3 мастила на 1 КВТ, яка передає потужність%Збірку виконують у спів відношеному вигляді зі складальним креслеником, починаючи з вузлів вала. Встановлюють кришку на корпус і за допомогою двох штифтів центрують її і затягують болти, які прикріплюють кришку до корпуса. Збірні вали складають в основі корпуса редуктора та надівають кришку корпуса, покриваючи передню поверхню стиків кришки та корпуса спиртовим лаком. Для центрових встановлюють кришку на корпус за допомогою двох конічних штифтів, які затягують болти, що прикріпляють кришку до корпуса.Ланцюгова муфта (рисунок 2.10) складається з двох півмуфт, що виконані у формі двох зірочок із однаковим числом зубців, охоплених одно-або дворядним ланцюгом. Зазори у зачепленні ланцюга з півмуфтами забезпечують значний вільний хід, тому не можна рекомендувати використовувати ланцюгові муфти у приводах із частими реверсами.При перевантаженнях під дією осьових зусиль, обумовлених формою впадин в одній із півмуфт, кульки зміщаються в осьовому напрямі і відбувається розмикання муфт.
План
Зміст
Вступ
1. Вихідні дані
2. Вибір електродвигуна та кінематичний розрахунок
3. Розрахунок клинопасової передачі
4. Розрахунок зубчсатої передачі редуктора
5. Проектний розрахунок валів редуктора
6. Конструктивні розміри зубчастої пари
7. Конструктивні розміри корпуса і кришки редуктора
8. Перший етап компоновки редуктора
9. Підбір підшипників для валів редуктора
10. Другий етап ескізної компоновки редуктора
11. Підбір шпонок і перевірочний розрахунок шпонкових з‘єднань
12. Розрахунок на втомленість валів редуктора
13. Вибір посадок основних деталей редуктора
14. Вибір сорта мастила та оливи
15. Складання редуктора
16. Вибір муфти ланцюгової
17. Вибір запобіжної муфти кулькової
Список використаних джерел редуктор шпонковий кінематичний вал
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
