Розповсюджений рак прямої кишки. Шляхи пiдвищення ефективностi лiкування - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ.М.ГОРЬКОГОНауковий консультант: доктор медичних наук, професор Семикоз Наталія Григоріївна, Донецький державний медичний університет ім. Доктор медичних наук, професор Вінник Юрій Олексійович, Харківська медична академія післядипломної освіти, професор кафедри онкохірургії та онкогінекології. Доктор медичних наук, професор Коссе Валентин Анатолійович, Дніпропетровський медичний інститут народної медицини, професор кафедри клінічних дисциплін. Доктор медичних наук, професор Костінський Іполит Юлійович, Івано-Франківська медична академія, завідувач кафедри онкології. Захист відбудеться “21” грудня 2005 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.600.01 у Донецькому державному медичному університеті ім.У Донецькій області в 2002 році впродовж першого року життя, від моменту встановлення діагнозу, померло 48% пацієнтів, які страждали на розповсюджений рак прямої кишки. Слід зазначити й іншу негативну особливість клінічного прояву розповсюджених форм раку прямої кишки - майже 50% цих хворих мають ускладнені форми перебігу: перифокальне запалення, розпад пухлини, кровотечу й анемію, кишкову непрохідність, проростання в сусідні органи й тканини тощо (Бондар Г.В. і співавт., 2000). Таке положення справ свідчить про необхідність пошуку нових підходів і методів лікування розповсюджених форм раку прямої кишки, які дозволяють збільшити тривалість і поліпшити якість життя хворих. Мета дослідження: визначити оптимальну тактику лікування хворих на розповсюджений рак прямої кишки для підвищення тривалості та поліпшення якості життя. На підставі безпосередніх, віддалених і функціональних результатів лікування довести можливість виконання радикальних і паліативних первинновідновних і сфінктерозберігаючих резекцій при розповсюдженому раку прямої кишки.У період з 1989 по 2002 р. у проктологічному відділенні Донецького обласного протипухлинного центру перебували на лікуванні 4169 хворих на рак прямої кишки, з яких 2029 (48,7%) пацієнтів на момент госпіталізації мали первинні нерезектабельні форми. У це число ми не включили пацієнтів, хворих на синхронний і метахронний рак прямої кишки, які мали свої специфічні особливості перебігу пухлинного захворювання, а також хворих з рецидивами захворювання, що одержували раніше яку-небудь спеціальну протипухлинну терапію. З 2029 хворих первинний діагноз нерезектабельності пухлинного процесу за тою, чи іншою ознакою в 1663 (81,9%) спостереженнях був установлений за допомогою рутинних методів діагностики, в 366 (18,1%) випадках встановлено або підтверджено під час інтраопераційної ревізії. У визнаних операбельними хворих видалити пухлину стало можливим в 54 (70,1%) випадках, при цьому було виконано 45 радикальних і 9 паліативних резекцій, в 23 (29,9%) спостереженнях обсяг операції був симптоматичним, з причини нерезектабельності пухлинного процесу. З них резектабельним пухлинний процес був розцінений у 501 (95,4%) пацієнта, у звязку з чим було розпочато оперативне втручання, в 24 (4,6%) випадках було відмовлено в операції через явний прояв віддаленої генералізації або збереження іммобільності пухлинного процесу.Найбільш ефективним передопераційним лікувальним впливом на обмежено мобільні й іммобільні пухлини прямої кишки виявилися розроблені комбіновані й комплексні способи великофракційної променевої терапії, які дозволяють видалити пухлину в 54,0% випадках, при цьому в радикальному обсязі в 45,2%, у паліативному - в 8,8% випадків. Переважне використання (в 96,9% - 98,4% випадках) радикальних і паліативних первинновідновних і сфінктерозберігаючих резекцій при місцевопоширеному раку прямої кишки після розроблених способів передопераційного впливу виявилося повністю виправданим завдяки отриманим безпосереднім, віддаленим і функціональним результатам: а) частота післяопераційних ускладнень склала 25,2% - 31,6%, післяопераційної летальності 3,4% - 8,2% випадків. б) 5-літня виживаність і середня тривалість життя після радикальних резекцій склали: за відсутності метастатичного ураження регіонарних лімфовузлів 67,6% й 4,05 роки, за наявності регіонарних метастазів 43,8% й 3,58 роки, відповідно; застосування адювантної хіміопроменевої терапії виявилося недоцільним; найбільш ефективним методом лікування після паліативних резекцій став розроблений спосіб ендолімфатичної хіміотерапії, який дозволяє досягти 5-літньої виживаності в 17,3% випадках, середньої тривалості життя 2,61 роки. в) використання первинновідновних і сфінктерозберігаючих резекцій прямої кишки при місцевопоширених пухлинних процесах дозволило досягти задовільної функції товстої кишки в групах хворих від 61,1% до 98,1% спостережень.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ