Розлади статевої ідентифікації: клініка, діагностика та корекція - Автореферат

Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркологіїОфіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Михайлов Борис Володимирович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, проректор з наукової роботи доктор медичних наук, Морозов Олександр Михайлович, Департамент захисту національної державності і боротьби з тероризмом Служби безпеки України, науковий консультант доктор медичних наук, Пшук Наталія Григорієвна, Вінницький державний медичний університет ім. Захист відбудеться “25” вересня 2000 р. о10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.620.01 в Українському науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та наркології за адресою: 02080, м.Київ, вул. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології за адресою: 02080, м.Київ, вул. На основании системного подхода, который базировался не только на напрямую связанных с сексуальностью концепции половой дифференцировки мозга, процесса половой идентификации и дизонтогенетической концепции нарушений психосексуальных ориентаций, но и на эволюционно-биологической теории полового диморфизма, на этологических подходах, содержащих значительный потенциал для раскрытия закономерностей и механизмов возникновения расстройств половой идентификации, с помощью структурного анализа и многоосевой диагностики были изучены причины, условия развития и структура расстройств половой идентификации, разработаны их дифференциально-диагностичекие критерии, система коррекции и организационная модель специализированной помощи, выявлены конституционно-дизонтогенетические особенности развития различных форм расстройств половой идентификации. Впервые полученные результаты клинических, психологических и социальных исследований позволили вскрыть ряд важных этиопатогенетических аспектов расстройств половой идентификации и разработать интергативную концепцию их развития, что позволяет по-новому оценить данную патологию.До розладів статевої ідентифікації відносять такі стани, як транссексуалізм і трансвестизм подвійної ролі. В науковій літературі все ширше утверджується термін "Синдром статевої дисфорії" (A.Godano, 1995; B.R.Saks, 1997), під яким розуміються усі види розладів статевої ідентифікації без уточнення. Виходячи з вищевикладеного, стає очевидним, що проблема розладів статевої ідентифікації є найменш вивченою в сексопатології і психіатрії, а наявні в пресі поодинокі роботи вітчизняних і закордонних дослідників не освітлюють усіх питань їхньої діагностики, диференційної діагностики, клініки та корекції. Мета роботи - на основі системного підходу та багатоосьової діагностики вивчити причини, умови розвитку і структуру розладів статевої ідентифікації, розробити їхні диференційно-діагностичні критерії, систему корекції та організаційну модель спеціалізованої допомоги. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше на основі системного підходу, який базувався не тільки на органічно повязаних із сексуальністю концепціях статевого диференціювання мозку, процесу статевої ідентифікації і дизонтогенетичній концепції порушень психосексуальних орієнтацій, але і на еволюційно-біологічній теорії статевого диморфизму, на етологічних підходах, що містять значний потенціал для розкриття закономірностей і механізмів виникнення розладів статевої ідентифікації, за допомогою структурного аналізу і багатоосьової діагностики були виявлені конституційно-дизонтогенетичні особливості розвитку різноманітних форм розладів статевої ідентифікації.В результаті клінічних і психологічних досліджень, ті пацієнти з синдромом заперечення статі, у яких була виявлена тяжка ендогенна й екзогенно-органічна психічна патологія (38 пацієнтів з 247, які звернулися на прийом, що становить 15,38% від усіх пацієнтів) з подальшого обстеження виключалися і були направлені в спеціалізовані психіатричні заклади. З них чоловіків, що бажали перемінити стать на жіночу - 51, жінок, що бажали перемінити стать на чоловічу - 92. Пацієнти всіх груп були обстежені за єдиною схемою, у них були вивчені та проаналізовані однакові параметри й характеристики з метою порівняння цих груп і виділення диференційно-діагностичних критеріїв. Крім того, 32 пацієнта (6 чоловіків і 26 жінок), що перемінили стать, були проаналізовані через 1, 2 та 3 роки після хірургічної корекції для оцінки катамнезу. В результаті проведеного медичного, психологічного та патопсихологічного дослідження пацієнтів усіх трьох груп з розладами статевої ідентифікації, що звернулися з проханням зміни статі була встановлена відсутність специфічних органічних порушень.1.

ЗМІСТ РОБОТИ. ЗДОБУТІ РЕЗУЛЬТАТИ