Розлади особистості у правопорушників молодого віку (клініко-психопатологічна характеристика та підходи до профілактики декомпенсацій) - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук РОЗЛАДИ ОСОБИСТОСТІ У ПРАВОПОРУШНИКІВ МОЛОДОГО ВІКУ (КЛІНІКО-ПСИХОПАТОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПІДХОДИ ДО ПРОФІЛАКТИКИ ДЕКОМПЕНСАЦІЙ)Науковий керівник: Гавенко Володимир Леонідович, доктор медичних наук, професор Харківський Державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри психіатрії, наркології та медичної психології. Офіційні опоненти: Сухоруков Віктор Іванович, доктор медичних наук, професор Інститут неврології, психіатрії і наркології АМН України, керівник відділу нейропсихокібернетики; Горького МОЗ України, завідувач кафедри психіатрії, психотерапії, наркології та медичної психології ПО. Захист дисертації відбудеться "25" жовтня 2006 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої Вченої Ради Д.64.609.01 при Інституті неврології, психіатрії та наркології АМН України (м. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту неврології, психіатрії та наркології АМН України (м.В останні роки відзначається неухильний ріст межових психічних розладів, у тому числі розладів особистості у осіб молодого віку [Бачеріков А.М., 2004, Михайлов Б.В., 2004, Марута Н.О., 2004, Бабюк І. У системі виконання покарань України, що нараховує 181 установу на 1 січня 2006 року перебувало 226,9 тисяч засуджених, у тому числі в 126 виправно - трудових колоніях - 172,1 тисяч осіб; в 11 виховально-трудових колоніях - 3,5 тисяч неповнолітніх засуджених; в 32 слідчих ізоляторах - 46,7 тисяч осіб; в 12 колоніях поселення - 4,5 тисячі засуджених. У останні роки у структурі захворюваності в осіб молодого віку, що перебувають у місцях позбавлення волі, одне з перших місць, займають психічні розлади, що ускладнює відбування покарання та утрудняє адекватне застосування мер виправного характеру [Зайцев, 2005, Гавенко В.Л., Кожина Г.М., 2006]. У переважній більшості правопорушників молодого віку відзначаються розлади особистості, що свідчить про особливу важливість даної проблеми та необхідності проведення досліджень, спрямованих на вивчення специфіки клінічної картини розладів особистості у засуджених молодого віку, в звязку з патоморфозом сучасних клінічних проявів даної патологи [Табачніков С.І., 2003, Абрамов В.А., 2003, Скріпніков О.М., 2004, Гавенко В.Л., 2005]. Розробити прогностичні критерії розвитку декомпенсацій розладів особистості у осіб молодого віку, які знаходяться в місцях позбавлення волі.Як показали результати дослідження, різкий перехід до строгої регламентації поведінки, розрив сталих особистісних звязків, різко обмежують задоволення звичних потреб, специфіка пенітенціарних режимних заходів вимагає від засуджених корінного ламання життєвого стереотипу, що у свою чергу також є для них декомпенсуючим фактором: 66,7±5,1 % чоловіків і 52,4±5,3 % жінок 1 групи; 49,8±6,2 % чоловіків, 43,4±6,2 % жінок 2 групи. Обстежені 1 групи, у порівнянні з обстеженими 2 групи найбільш важко переносять строгу, регламентованість умов відбування покарання, постійне підпорядкування працівникам виправно - трудової колонії: 89,8±3,2 % чоловіків, 91,3±3,1 % жінок, у порівнянні з 65,8±5,8 % чоловіків, 68,3±5,8 % жінок 2 групи; постійні особисті огляди, що супроводжуються приниженням їхньої гідності та частими образами з боку наглядачів: 79,8±4,3 % чоловіків і 81,3±4,1 % жінок, у обстежених другої групи даний показник склав відповідно 48,3±6,1 % і 44,2±6,2 %; обмеження волі пересування, постійний конвой (69,4±4,9 % чоловіків, 47,2±5,3 % жінок), у порівнянні з увязаними 2 групи (39,8±6,1 % чоловіків, 34,5±5,9 % жінок), строга регламентація поведінки (59,5±5,3 % чоловіків, 42,1±5,2 % жінок 1 групи і 39,2±6,1 % чоловіків, 27,3±5,6 % жінок 2 групи); замкнута система спілкування (56,8±5,3 % чоловіків і 49,2±5,3 % жінок 1 групи; 29,8±5,6 % чоловіків, 31,3±5,8 % жінок 2 групи), важка фізична праця (46,5±5,4 % чоловіків, 43,7±5,3 % жінок 1 групи і 26,9±5,5 % чоловіків і 27,1±5,6 % жінок 2 групи), а також неможливість задоволення сексуальних потреб (51,3±5,4 % чоловіків, 49,5±5,3 % жінок 1 групи і 47,4±6,1 % чоловіків, 46,8±6,2 % жінок 2 групи). Вязні також важко переносять незадовільні соціально - гігієнічні умови виробничих майстерень і камер (33,5±5,1 % чоловіків, 35,6±5,1 % жінок 1 групи і 29,1±5,6 % чоловіків і 30,1±5,7 % жінок 2 групи).

ЗМІСТ РОБОТИ ТА ОТРИМАНІ РЕЗУЛЬТАТИ