Розгляд перших років князювання Володимира Великого, дослідження його внеску у розвиток Київської держави. Вивчення напрямів та основних наслідків адміністративної, військової та релігійної реформ. Огляд останніх років правління Володимира Великого.
Князювання Володимира Великого (980-1015) вважається початком розквіту Київської Русі. Це був один із найяскравіших політичних діячів Європи того часу. На відміну від попередників, у центрі його уваги було благополуччя володінь, а не захоплення земель і збір данини. Це були часи, коли мешканці Русі постійно чекали нападів з усіх боків, але в такі тяжкі часи народ продовжував жити: будувались нові величні храми, церкви, палаци тощо. Країна була знесилена постійними війнами Святослава та міжусобними чварами, завоювання у Причорноморї та на Балканах були втрачені, договір 971 р. позбавляв Київ переваг у відносинах з Візантією, а печенізька навала спустошувала південні землі.Величезні простори держави, слабкість князівського адміністративного апарату робили владу племінних вождів та князів на місцях майже безмежною. Намагаючись зміцнити великокнязівську владу, Володимир провів адміністративну реформу, суть якої полягала в тому, що землі князівства, де правили залежні від нього місцеві правителі, передавалися дванадцятьом синам князя, великокнязівським посадникам та наближеним боярам , які в свою чергу створювали місцевий апарат управління.Значне місце як у посиленні обороноздатності країни, так і в зміцненні особистої влади великого князя посідала військова реформа. Також було запроваджено феодальну організацію війська, коли земельні володіння (бенефіції) надавалися за умови несення служби.Однак Володимир досить швидко збагнув, що язичництво зжило себе і не відповідає рівневі розвитку Київської Русі, перешкоджає звязкам з іншими країнами Європи, більшість з яких були вже християнськими. Правлячій верхівці потрібна була релігія, що захищала б її права, багатства і привілеї, владу над залежним населенням. Знамените «хрещення Русі», яке започаткувало православну цивілізацію на теренах України, було викликано цілим комплексом факторів: Політичні передумови: Прагнення Володимира зміцнити державу і її територіальну єдність. Спроба досягти цієї мети за допомогою створення єдиного пантеону язичницьких богів на чолі з Перуном не призвела до подолання племенного сепаратизму та посилення княжої влади. Міжнародні фактори: тільки християнизація могла дати Русі «перепустку» до родини європейських народів, а язичництво прирікало на ізоляцію та ворожість з боку християнізованих сусідів, які ставилися до язичників як до нелюдей.Останні роки правління Володимира були тривожними. Непокірливість почали проявляти його сини: Ізяслав у Полоцьку, прийомний - Святополк (син Ярополка) у Турові, якого він кинув до вязниці, і рідний - Ярослав, що був намісником у Новгороді (у 1014 р. відмовився платити щорічну данину - 2 тисячі гривень). Саме під час підготовки до походу на Новгород Володимир 15 липня 1015 р. раптово помер (згодом він був канонізований церквою). Його найстарший син Святополк, князь турівський, якого літописець прозвав за жорстокість «Окаянним», бажаючи одноосібно панувати в Київській державі, почав знищувати своїх зведених братів.За князювання Володимира Великого Київська держава досягла найбільшої політичної могутності. Його діяльність сприяла розквіту Русі і зміцненню її міжнародного авторитету. За Володимира розпочалося карбування перших у Русі золотих і срібних монет - златників і срібників.
План
Зміст
Вступ
1. Перші роки влади Володимира Великого
2. Реформи Володимира Великого
2.1 Адміністративна реформа
2.2 Військова реформа
2.3 Релігійна реформа
3. Останні роки правління Володимира Великого
Висновки
Список використаної літератури
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
