Розкол в українському православ"ї у 1921-1930 рр. (на матеріалах Півдня України) - Автореферат

Запорізький національний університет АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук розкол в українському православї у 1921-1930 рр.Офіційні опоненти: - доктор історичних наук, професор Нікольський Володимир Миколайович, професор кафедри історії України Донецького національного університету, - кандидат історичних наук, доцент Ігнатуша Олександр Миколайович, доцент кафедри історії України Запорізького національного університету Захист відбудеться "31"березня 2006 р. о ______ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.01 у Запорізькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 69063, м. З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Запорізького національного університету за адресою: 69063, м. Запропоновано нову тезу про те, що й у південному регіоні було досить віруючих та священнослужителів, які бажали українізувати церкву, але не відриваючи її від офіційної РПЦ, на відміну від твердження про максимальну русифікацію даного регіону, що було, начебто, основною причиною малої кількості парафій УАПЦ. Створено загальну картину розвитку "обновленського руху" в регіоні протягом 1922-1930 рр. Підтверджено тезу попередніх дослідників щодо провідної ролі у процесі розколу православної церкви органів державної влади, насамперед ВУНК-ДПУ-ОДПУ, яким рішення та плани дій диктувалися з ЦК КП(б)У.Глибокий і вдумливий аналіз становища церкви за радянських часів дозволить відшукати шляхи виходу із складної релігійної ситуації, що склалася в Україні у 1990-х роках і триває до сьогодні. Можна говорити про повернення історії до невирішених у минулому проблем, адже інтенсивне накопичення негативних явищ в українському православї відбувалося протягом декількох століть, коли церква, як і Україна в цілому, була позбавлена самоуправління і стала жертвою російської світської влади. В українській історіографії практично відсутні роботи, які б розкривали події у православній церкві 1921-1930 років на Півдні України, передумови виникнення різних течій, їх реалізацію і розповсюдження в даному регіоні. Тема дисертації є складовою частиною комплексної проблеми "Актуальні питання історії Нижнього Подніпровя та Побужжя", якою займається кафедра історії України Миколаївського державного університету імені В.О. O зясувати стан православної церкви напередодні розколу в Україні в цілому та на Півдні зокрема;Завдання авторів зводилися до доведення "антинародної сутності" будь-якої релігії та будь-якого церковного руху в православній церкві. З-під його пера вийшов ряд робіт, присвячених взаємовідносинам держави та церкви в Україні, обновленству та розколу УАПЦ. Розкол у православї та становище церкви і духовенства були обовязковою частиною політико-економічних оглядів, що складалися органами ДПУ для партійних органів, та щомісячних особистих листів від секретарів губкомів та окружкомів до ЦК КП(б)У та ЦК РКП(б) про становище на місцях, що базувалися на політзведеннях від ДПУ. У них знаходимо також дані про становище різних конфесій на терені окремих округ і губерній, характеристику окремих діячів церкви, статистику релігійних громад і служителів культу (ДАОО, ф. Рух за реформування православної церкви в Україні йшов у двох напрямках: по-перше, по шляху національного реформування церкви і, по-друге, оновлення та реформації всередині РПЦ.У результаті зробленого дослідження ми прийшли до таких висновків: - не дивлячись на помітне пожвавлення роботи сучасних істориків на ниві церковної історії та дослідників історії релігії, наукова розробка поставленої проблеми далека від її вирішення. Ми твердимо, що й у південному регіоні було досить віруючих та священнослужителів, які бажали українізувати церкву, але не відриваючи її від офіційної РПЦ, на відміну від твердження про максимальну зрусифікацію даного регіону, що було, начебто, основною причиною малої кількості парафій УАПЦ; Отже, з одного боку, Собор 1921 р. організаційно зміцнив парафії УАПЦ, з іншого, - протиставив парафії УАПЦ офіційній РПЦ, що дало підґрунтя для вищезгаданих звинувачень; неабияке значення для слабкої популярності УАПЦ на Півдні України мав той факт, що поспішно висвячувалися як єпископи, так і рядове духовенство з числа непідготовлених, що негативно впливало на її діяльність, відштовхувало від неї чималу кількість віруючих.

Основний зміст дисертації