Аналіз та визначення діянь, що містять ознаки кримінальних злочинів, об"єктом яких є відносини, що складаються у зв"язку із застосуванням режиму комерційної таємниці. Відповідальність за її розголошення. Суб"єктивні та об"єктивні ознаки злочину.
Особливу занепокоєність викликає збільшення кількості злочинів у сфері господарської діяльності, оскільки вони не лише гальмують позитивні тенденції, а й завдають істотної шкоди державі, субєктам відносин у сфері господарювання та окремим громадянам. До таких злочинних посягань слід віднести незаконне збирання, використання та розголошення відомостей, що складають комерційну таємницю. 231 КК “Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю”, диспозиція якої сформульована як “умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей (комерційне шпигунство), а також незаконне використання таких відомостей, якщо це спричинило істотну шкоду субєкту господарської діяльності”, та ст. 232 КК “Розголошення комерційної таємниці”, яка передбачає відповідальність за “умисне розголошення комерційної таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у звязку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди субєкту господарської діяльності”. Попри зростаючу кількість наукових досліджень злочинів у сфері господарської діяльності, вказані кримінально-правові делікти залишилися зовсім не вивченими на рівні взаємоповязаного й поглибленого аналізу всіх ознак та елементів складу злочину.За підрахунками американських фахівців, втрата 20% інформації, що становить комерційну таємницю, веде до розорення фірми (організації) протягом місяця в 60 випадках із 100 [15]. Проблема захисту комерційної таємниці має багато аспектів, серед яких найважливішими є визначення правового положення комерційної таємниці як соціального ресурсу, юридичне закріплення права на комерційну таємницю та створення правових гарантій реалізації цього права, регулювання відносин, які виникають в сфері обігу комерційної таємниці. У статті 505 Цивільного кодексу України визнається, що комерційною таємницею є «інформація, що є секретною в тому розумінні, що вона в цілому або в певній формі і сукупності її складових є невідомою і не є легкодоступною для осіб, що зазвичай мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у звязку з цим має комерційну цінність і була предметом адекватних існуючим обставинам заходів по збереженню її секретності, застосованих особою, яка законно контролює цю інформацію». Так, власник технічної, організаційної або іншої комерційної інформації має право на захист від незаконного використовування такої інформації третіми особами за умов, що ця інформація має комерційну цінність у звязку з тим, що вона невідома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, а власник інформації застосовує заходи по охороні її конфіденційності. Законом України «Про інформацію» встановлюється, що інформація, що входить в комерційну таємницю, відноситься до конфіденційної і у звязку з цим може бути поширена лише за бажанням її власників, користувачів або розпорядників.З метою забезпечення належного захисту комерційної та банківської таємниці та вдосконалення її правового режиму Національний банк України розробив проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і вніс ці зміни до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України. У той же час зазначеною статтею передбачена можливість обмеження цих прав законом для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, а статтею 32 Конституції України встановлено, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.[12 c.789] Законом України "Про інформацію" одним з основних принципів інформаційних відносин визначено законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації (стаття 5), а однією з гарантій права на інформацію є встановлення відповідальності за порушення законодавства про інформацію (стаття 10). Статтею 62 Закону України „Про банки і банківську діяльність" передбачено, що особи, винні в порушенні порядку розкриття та використання банківської таємниці, несуть відповідальність згідно із законами України.[8] Було доповнено Кримінальний кодекс України новою статтею 232 „Розголошення комерційної або банківської таємниці" від 16.12.2004 , у якій передбачається кримінальну відповідальність за незаконне використання або розголошення банківської таємниці особами, яким ця інформація стала відома у звязку з виконанням професійних чи службових обовязків, якщо такі дії завдали матеріальної шкоди банку, іншим юридичним чи фізичним особам або державі.Танасевич та інші) є основою конструювання ефективних методик розслідування, оскільки являє собою інформаційну модель, що описує на якісно-кількісному рівні типові ознаки і властивості певної групи (виду) злочинів. Разом з тим, порівняльни
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Поняття злочину «розголошення комерційної таємниці»
1.1 Поняття комерційної таємниці
1.2 Охорона інформації що становить комерційну таємницю
1.3 Відповідальність за розголошення комерційної таємниці
Розділ 2. Характеристика злочину розголошення комерційної таємниці за субєктивними та обєктивними ознаками
2.1 Обєктивна сторона
2.2 Субєктивна сторона
Розділ 3. Проблеми кваліфікації розголошення комерційної таємниці
Висновки
Список використаної літератури
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
