Розбіжності у способах передачі майбутності дії в німецькій та українській мовах та проблеми перекладу - Курсовая работа

Зараз - у час небаченого поширення перекладацької діяльності - не лише з новою силою загострився інтерес до нього, але й зявилася необхідність науково систематизувати та узагальнити великі практичні дослідження у цій галузі. Метою курсової роботи є теоретично та практично дослідити розбіжності у способах передачі майбутності дії в українській на німецькій мовах та повязані з цим проблеми перекладу, що є актуальним, оскільки ще не має для широкого загалу ґрунтовних досліджень у сфері українсько-німецького порівняльного перекладознавства. Завданням роботи є: - вивчити види майбутнього часу в українській та німецькій мовах; ґрунтовно дослідити способи передачі майбутності дії в українській та німецькій мовах;Перекладаються з однієї мови на іншу вірші, художня проза, публіцистика, наукові та науково-популярні книжки із різних сфер знань, дипломатичні документи, ділові папери, статті та виступи політичних діячів, газетна інформація, переговори осіб, які розмовляють на різних мовах і змушені користуватися послугами перекладача, дублюються кінофільми. Слово переклад належить до загальновідомих та загальнозрозумілих, але й воно, як позначення особливого виду людської діяльності та її результату, потребує визначення. Переклад означає: 1) процес, який здійснюється у формі психічного акту і полягає в тому, що текст чи усне висловлювання, яке виникло в одній вихідній мові, відтворюється на іншій мові, на яку перекладають; 2) результат цього процесу, тобто новий текст чи усне повідомлення на мові, на яку перекладають. Перекласти - означає передати вірно та повністю засобами однієї мови те, що вже виражено раніше засобами іншої мови. У правильності і повноті передачі полягає відмінність власне перекладу від переробки, переказу чи скороченого викладу, від будь-яких адаптацій.Граматична категорія часу (das Tempus ) виражає часове відношення дії до моменту мовлення або до моменту, коли відбувається інша дія [21, с.19-24]. За допомогою часових форм кожна дія, позначена дієсловом-присудком, характеризується як одночасна з моментом мовлення (теперішній час), як попередня (минулий час) або як наступна (майбутній час). За однакового граматичного значення категорії часу, яка реалізується у трьох відносних значеннях - теперішнього, минулого та майбутнього часів, німецькі та українські дієслова мають різну кількість часових форм. Вона включає часові відношення двох видів: абсолютного часу, тобто відношення до моменту дії, та відносного часу, тобто відношення моменту однієї дії до моменту іншої дії [16, с.123].В українській мові дієслівна категорія виду виражає дію, з погляду того, як вона розвивається в часі. За допомогою категорії виду передається дія, яка сповна реалізована чи спрямована на реалізацію, або дія постійна, безперервна, що перебуває в процесі розгортання і становлення. Форми доконаного виду виражають дію, що має певну межу тривання: 1) дію повністю завершену чи завершену на певному етапі виконання (сніг випав, сонце зійшло, колона рушила, дитина заплакала); Форми недоконаного виду виражають дію, що перебуває в процесі тривання (здійснення), незавершеної повторюваності (сонце сходить, двері підпирають, стукає, смикає), багаторазовість дії (постукувати, покрикувати). Те саме дієслово може мати як доконаний так і недоконаний вид: надписати - надписав - надпишу (доконаний вид); надписувати - надписую - надписував - надписуватиму - буду надписувати (недоконаний вид) [20, с.211-213].Futurum I - єдина парадигматична форма вираження майбутнього часу в німецькій мові, яка виражає цей час у нейтральному контексті, наприклад: Wir werden unseren kranken Freund besuchen. Futurum I вказує на дію, яка ще не відбулась, в момент мовлення ще не розпочалась, і лише по закінченню мовлення вступить у дію. Як і в Futurum I, у Futurum II відмінюється за особою та числом лише допоміжне дієслово [6, с.35-37]. У парадигмі німецьких часів зявляється Futurum II як відносний час, який в такому ж відношенні до Futurum I стоїть, як і відносний Perfekt до Prasens та Plusquamperfekt до Prateritum. У цьому випадку Futurum II означає, що подія переноситься на якийсь відповідний проміжок часу, і буде завершена в майбутньому, наприклад: In ein paar Tagen wirst du mich vielleicht wieder vergessen haben.І в українській і в німецькій мовах форма майбутнього часу вживається лише на позначення одного часового значення - наступної (майбутньої) дії. У німецькій мові за таких обставин вживається, як правило, Prateritum (хоча можливий також Konjunktiv I та Futurum I ), в чому полягає одна із значних особливостей вживання часів у німецькій мові, наприклад: Kurz darauf ging die Anweisung ab, Elli unter Bewachung ihrer Person und ihres Hauses wieder in Freiheit zu setzen. Конструкція з sollte особливо часто вживається у випадках, коли відомо напевно, що певна дія відбулася (наприклад, коли йдеться про історичні факти), наприклад: Острів Готланд було завойовано піратами, місто Вісбі - зруйновано.

Зміст

Вступ

1. Майбутній час та способи його передачі в українській та німецькій мовах

1.1 Поняття перекладу

1.2 Категорія часу в українській та німецькій мовах

1.3 Використання категорії виду в українській мові

1.4 Способи передачі майбутнього часу

1.5 Відносний час Futurum II та його переклад з німецької мови

1.6 Майбутнє в минулому

1.7 Prasens для позначення майбутньої дії

1.8 Модальні дієслова wollen та sollen з функцією позначення майбутнього часу

1.9 Futurum I та II для вираження модального значення

1.10 Perfekt у функції майбутнього часу

1.11 Вживання форм умовного способу Konjunktiv для вираження майбутнього часу

2. Складнощі перекладу майбутнього часу

2.1 Практичні проблеми перекладу при передачі майбутності дії

2.2 Розбіжності при перекладі майбутності дії за допомогою часів Futurum I та II

2.3 Prateritum для позначення майбутньої дії в минулому

2.4 Складнощі при передачі майбутності дії за допомогою Prasens, Perfekt та форм умовного способу

Висновки

Використана література

Додаток