Цвіт верби – прекрасне і зворушливе диво природи, одного з найпоширеніших дерев на Україні, найулюбленішого в народі. Закликання до дерева, яке звучить у народних піснях. Калина – символ надійного життєвого опертя, родинного благополуччя і достатку.
„Зацвіла верба - прийшла весна”, кажуть у народі. Згадаємо пісенне „В кінці греблі шумлять верби, що я посадила...” До речі, для цього досить було вбити в землю вербовий кілок чи прутик. І спостережлива народна мудрість помітила: „Де вода, там і верба, а де верба. там і вода”. Це „Ой у полі верба, холодна вода”, „Вербовая дощечка”, ”Ой уже сонце над вербами”, „Хилилися густі лози, відкіль вітер віє”, „Там на горі, на високій о лози дрібненькі”, „Ой ти, вербо зелененька”, „Си чия то верба, си чия то вишня?”, „Зашуміли густі лози козакові при дорозі”, „Вишенька, черешенька, верба кучерява”, „Шумлят верби, шумлять верби да шумлять бересточки” і т. д. Увага до цього поширеного на Україні дерва відбилась у числених спостережливих народних порівняннях та висловах: „Гнучка, як лоза”, „Дівка, як верба: де посадиш, там і прийметься”, „Зігнулася, як верба над водою”, „Така правда, як на вербі груші”, „Сук - не верба”, „Добра, як з курки молока, а з верби петрушки”, „Зелене, як лоза над водою”, „Гнеться як лозина”, „Прийде Вербниця, назад земля вернеться”, „Вербеліз бє до сліз”, „Козяций кожух, вербові дрова - біда готова”.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
