Російсько-японські відносини 2000–2008 років - Автореферат

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ В.Н. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукРосійсько-японські відносини 2000-2008 років. Уперше російсько-японські відносини (2000-2008 рр.) на Україні стали предметом дисертаційного дослідження. Зокрема, на основі аналізу маловідомих фактів із залученням доступних першоджерел простежена еволюція політичного діалогу між Росією і Японією від курсу на встановлення відносин партнерства до стратегічного партнерства з урахуванням впливу ролі громадськості на вирішення гострих актуальних проблем. Досліджено процес створення договірно-правової бази російсько-японських відносин у сфері політики, економіки, безпеки, освіти та культури, виявлено, що на даному етапі вона часто носить декларативний характер та у ряді випадків є лише виразом намірів. Особливу увагу приділено дослідженню спільних інтересів у розвитку двостороннього співробітництва в галузі політики, економіки, безпеки з урахуванням інтересів третіх країн, перш за все США, Китаю та КНДР.По-пяте, геополітичні інтереси обох країн, спільні зусилля щодо зміцнення миру, безпеки та вирішення глобальних проблем створюють передумови для побудови більш стабільного світового устрою. Хронологічні рамки дослідження - 2000-2008 рр. Вони обумовлені затвердженням Концепції зовнішньої політики Російської Федерації від 28 червня 2000 р., що визначила нові аспекти відносин з Японією та реалізацією їх у період президентства В. Мета дисертаційного дослідження полягає у вивченні російсько-японських відносин у політичній, економічній, гуманітарній сферах, а також їх особливостей, проблем та перспектив. 3) вивчити розвиток політичного діалогу між Росією і Японією від курсу на встановлення відносин партнерства до стратегічного партнерства (2000-2008); Здобувач уперше у вітчизняній історіографії на основі ґрунтовного вивчення та критичного аналізу наукової літератури і використання широкого масиву оригінальних матеріалів і джерел, здійснив спробу узагальнюючого дослідження комплексного розвитку двосторонніх відносин Росії і Японії у 2000-2008 рр. Зокрема, простежено еволюцію політичного діалогу від курсу на встановлення відносин партнерства до стратегічного партнерства з урахуванням впливу різних факторів на їх розвиток; зроблена спроба систематизувати договірно-правову базу, що регулює відносини Росії та Японії; досліджено їх співпрацю у сфері безпеки з урахуванням інтересів США, Китаю та КНДР; проаналізовано торговельно-економічне співробітництво, визначено його результативність та перспективи; виявлено нові тенденції у розширенні економічних відносин, що впливають на весь характер співпраці; досліджено контакти в галузі культури та освіти; розкрито вплив громадської думки на вирішення актуальних проблем, перш за все територіального питання; введено в науковий обіг документи та матеріали поточних архівів інформаційного відділу посольства Японії в Росії, міністерства закордонних справ Росії та громадських організацій; узагальнено досвід двосторонньої співпраці та виявлено аспекти, що можуть бути корисними для України при формуванні східного вектора зовнішньої політики.Зокрема, у підрозділі 1.1 «Історіографія проблеми» зазначено, що незважаючи на актуальність розглянутих в дисертації проблем, в українській, російській та японській історіографії відсутні монографічні дослідження, що відображають комплексний розвиток російсько-японських відносин у 2000-2008 рр. У цілому опубліковані праці з новітнього періоду двосторонніх відносин можна умовно розділити на чотири групи: висвітлення загальних проблем розвитку відносин у різних сферах; розгляд політичних аспектів співробітництва, як правило, з центральним питанням щодо врегулювання територіального спору; дослідження торгово-економічних звязків; визначення культурологічних аспектів співробітництва, у тому числі іміджу та взаємосприйняття двох країн. У своїх численних роботах автор однозначно відстоює думку про необхідність повернення «північних територій» Японії. Слід зазначити, що ці симпозіуми обєднують дослідників не тільки з Японії і Росії, але й Англії, США та інших країн. У своїх роботах автор проводить узагальнюючий аналіз азіатсько-тихоокеанської політики Японії, приділяючи увагу американському та китайському факторам в російсько-японських відносинах і можливостям вирішення територіальної суперечки.Виявлено, що у розглянутий період спостерігалася підвищена увага до територіальної складової двосторонніх відносин, однак спроби жорсткої увязки розвитку співробітництва з передачею островів, що вживала Японія, не мали успіху. Росія і Японія докладали зусиль для комплексного розвитку двостороннього співробітництва. Наголошено на тому, що для взаємин Росії і Японії характерна нереалізованість значних потенційних можливостей добросусідства і творчого партнерства, реалізація яких є важливою на майбутнє.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ