Російсько-українські відносини у політичній сфері у 90-х рр. ХХ століття - Автореферат

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукРобота виконана на кафедрі кафедра нової та новітньої історії та методики викладання історії Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Науковий керівник - доктор історичних наук, професор АЛЕКСІЄВЕЦЬ Микола Миронович Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри нової та новітньої історіїта методики викладання історії Офіційні опоненти - доктор історичних наук, професор, МАКАР Юрій Іванович Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри міжнародних відносин Захист відбудеться „18” березня 2011 року о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.03 в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за адресою: 58000, м.З часу розпаду СРСР між Росією й Україною розпочався активний процес формування нової моделі міждержавних відносин як незалежних демократичних держав. Тому в умовах розбудови й утвердження Росії та України виникає необхідність обєктивно дослідити складний процес налагодження та розвитку російсько-українських двосторонніх політичних відносин у 90-х рр. ХХ ст., оскільки історично, політично, економічно і культурно Росія й Україна взаємозалежали одна від одної. З 1990 р. і до наших днів відбувається непростий процес формування принципово нового типу взаємин між РФ та Україною. Тема дисертаційного дослідження розроблялася у рамках науково-дослідної роботи кафедри нової та новітньої історії та методики викладання історії Тернопільського національного педагогічного університету імені В.Гнатюка „Україна у контексті європейської історії ”(протокол № 4 від 24.12.1998 р.).У Вступі автор обґрунтовує актуальність дисертаційної теми, показує ступінь її наукової розробки, визначає мету, завдання, предмет і обєкт, а також методологічну основу дослідження, наукову новизну, теоретичне та практичне значення, розкриває звязок дисертації з науковими програмами та темами, апробацію результатів дослідження, структуру роботи. У першому підрозділі „Історіографія проблеми російсько-українських стосунків” дисертант вивчає наукові напрями історіографічного дослідження двосторонніх стосунків, виділяє найбільш важливі обставини, які вплинули на зміст, тематику, акценти наукових матеріалів з російсько-українських відносин. Аналіз рівня вивченості досліджуваної теми в українській та зарубіжній історіографії дозволив дисертанту стверджувати, що використана література поділяється на дві групи. Федуняк), в яких проблеми російсько-українських відносин згадуються лише побіжно, у контексті теми дослідження, проте висновки й оцінки авторів допомагають нам зрозуміти значення та причини багатьох подій і процесів, повязаних з розвитком відносин між Росією та Україною в нових геополітичних умовах. Загалом серед нормативних документів, що склали основу, як для формування російсько-українських взаємин, так і для їх всебічного аналізу, можна виділити такі: „Договір між РРФСР і УРСР”, „Протокол про встановлення дипломатичних відносин між РФ і Україною”, „Угода між Урядом РФ і Урядом України про співробітництво у військовій сфері”, „Угода між Російською Федерацією і Україною про параметри розподілу Чорноморського флоту”, „Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Російською Федерацією і Україною”.У першому підрозділі „Взаємини Російської Федерації та України у рамках Співдружності незалежних держав” дисертант приходить до висновку, що що упродовж усього першого етапу функціонування Співдружності чітко простежувалися дві концепції ставлення до СНД: політична (російська) й економічна (українська). Аналіз зовнішньополітичних пріоритетів Росії щодо країн СНД дає підстави констатувати, що РФ у різних формах здійснювала політику, спрямовану на реінтеграцію республік колишнього СРСР. Щоб обєктивно оцінити російське бачення взаємин з державами СНД загалом і з Україною, зокрема, звернемося до документа, який у вересні 1994 р. підготувала Служба зовнішньої розвідки Росії, де зазначалося: 1) шлях до нової інтеграції країн СНД “реальний та неминучий”; 2) Захід попереджається про те, щоб він у це не втручався. Указ проголошував країни СНД метою російських геополітичних амбіцій, оскільки саме в них зосереджені російські життєві інтереси в галузі економіки, оборони та безпеки, захисту прав росіян, гарантування яких становить основу національної безпеки країни. У результаті дводенних переговорів була підписана „Угода між РФ і Україною про подальший розвиток міждержавних відносин”, яка охоплювала широкий спектр взаємин між Росією та Україною: політичні, міжнаціональні та військові, економічні та територіальні тощо.

2. Основний зміст дисертації