Соціально-економічний і політичний розвиток Османської імперії в 70-х рр. XIX ст. Загострення обстановки на Балканах. Повалення Султана Аблдул-Азіза. Стан російської армії напередодні російсько-турецької війни 1877-1878 рр. Перемир"я, Сан-Стефанський мир.
Російсько-турецька війна 1877-1878 років займає особливе місце в історії XIX століття і є однією з найважливіших історичних подій, яка вплинула на подальшу історію ряду європейських народів. Знання її історії певною мірою дозволяє зрозуміти природу багатьох реалій сьогоднішньої дійсності, що виливається часом в конфлікти і збройні зіткнення, розібратися в причинах протистояння двох цивілізацій - Сходу і Заходу. Війна Османської імперії та Росії 1877-1878 років була важливою подією не тільки в історії цих двох країн, її значення можна зрозуміти лише у взаємодії з історією інших європейських держав. Ця війна знаменувала собою закінчення тривалого, багатовікового панування Османської імперії в Південно-Східній Європі. Російська політика на Балканах в XVIII-XIX століттях, безвідносно до субєктивних цілей царизму, обєктивно грала іншу прогресивну роль у розвитку Південно-Східної Європи та докорінно відрізнялася від політики західноєвропейських держав, російсько-турецькі війни, що мали місце в XVIII-XIX ст., по суті були етапами на шляху звільнення народів Балканського півострова, військові ж події 1877-1878 рр. за своїми наслідками займають в цьому звязку особливе місце.Війна 1877-1878 рр. між Росією і Османською імперією - явище великого міжнародного значення, оскільки, вона, по-перше, велася через проблеми східного питання, яке тоді не мало самого вибухонебезпечного статусу з питань світової політики, і, по-друге, завершилася європейським конгресом, який перекроїв політичну карту в регіоні, тоді чи не самому «гарячому», в «пороховому погребі» Європи, як говорили про нього дипломати. Зарубіжна історіографія здебільшого малює війну як зіткнення двох варварств - турецького і російського, а держави Заходу - як цивілізованих миротворців, які завжди допомагали балканським народам боротися проти турків інтелігентними засобами; а коли розгорілася війна, вони зупинили «побиття» Османської імперії Росією і врятували Балкани від російського панування. Перші статті та монографії в Росії стали зявлятися вже незабаром після закінчення російсько-турецької війни, в тому числі в балканських країнах, де склалася сприятлива обстановка для розвитку історичної науки. Вона розповідає про міжнародні відносини, повязані з «східним питанням», і про причини російсько-турецької війни 1877-1878 рр. Автор у популярній формі викладає хід військових операцій російської армії проти турків і показує дивовижний героїзм російських солдат. Автор ставив за мету дослідити військову сторону подій, проте в книзі широко висвітлені питання військового співробітництва Росії з балканськими країнами, ставлення балканського населення до війни і участь в бойових діях болгарських ополченців.Оскільки грошей не вистачало навіть на оплату платні чиновників, султанський уряд змушений був оголосити, що протягом 5 років він зможе виплачувати свої борги тільки в половинному розмірі. У результаті переговорів між Портою і кредиторами в 1881 р. було створено «Управління Оттоманського публічного боргу» з представників найбільших європейських банків, яке встановило свій контроль над найважливішими джерелами доходів держави. Слідом за відкриттям Оттоманського банку в 1856 р. були засновані місцеві відділення найбільшого французького банку Ліонський кредит, Німецького і Віденського банків, почав функціонувати франко-австро-угорський Салонкській банк. Право на спорудження першої залізниці отримала Англія ще в 50-х роках, але основна боротьба за залізничні концесії розгорнулася в останні два десятиліття XIX ст., коли в Османську імперію почав активно впроваджуватися німецький капітал. Прокладка лінії була закінчена в 1892 р., а вже наступного року султанський уряд надав Німецькому банку право на будівництво першої ділянки Багдадської дороги.Як відомо, в силу Паризького трактату 1856 р., Росія була позбавлена права мати у Чорному морі бойовий флот, і хоча цей трактат був в 1871 р. анульований, все ж таки створити до початку російсько-турецької війни сильний військовий флот на Чорному морі Росія не встигла і, крім плавучих батарей, деревяних корветів і декількох шхун, нічого там не мала. Не менш блискучою була атака катерами турецького броненосця на Сухумському рейді 12 серпня; броненосець «Ассарі Шевкет» отримав від вибуху пробоїну і ряд інших пошкоджень, сів на грунт і потім насилу був доставлений турками в Батум. Так як погода була похмура, то капітан «Вести» пішов для впізнання судна на зближення і незабаром виявив, що невідомим судном був турецький броненосець «Фетхи Буленд». Турецька ескадра з трьох броненосців і одного сторожового пароплава стояла на рейді під парами і була оточена бонами; ці запобіжні заходи зявилися прямим результатом першої мінної атаки Макарова на Батумському рейді; навіть будучи невдалою, ця перша спроба сильно стривожила турків.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
