Дослідження основних тез історіософської дискусії слов"янофілів і західників. Поняття культурно-історичного типу та його розвитку у релігійному, культурному, політичному та суспільно-економічному напрямку. Погляди на історію в ідеології євразійців.
Російська філософія історії своєю центральною проблемою має проблему ставлення Росії до Заходу та Сходу, Європи та Азії. Словянофіли - І.Киреєвський, О.Кошелєв, О.Хомяков - відстоювали особливий шлях розвитку Росії, критикували Захід за його утилітаризм, формалістику, зневагу до проблем простої людини. Західники - П.Чаадаев, О.Герцен, М.Огарьов, О.Грановський - відстоювали можливість та необхідність розвитку країни шляхом західноєвропейських держав; одним з ідеологічних маніфестів групи західників була праця П.Чаадаева "Листи з філософії історії"". І тут знову виокремились два її напрямки: перший напрямок, представлений М.Данилевським та К.Леонтьєвим, стверджував абсолютну самобутність і самоцінність російського типу культури та шляхів її розвитку; другий напрямок, представлений Ф.Достоєвським та В.Соловйовим, відстоював тезу про вселюдськість, універсальність російської культури. У своїй праці "Росія та Європа" (1871 р.) М.Данилевський відкриває новий варіант "руської ідеї", підвівши під неї філософсько-натуралістичне обґрунтування.Головним "нервом" руху була ідея, що Росії визначене особливе місце в людській історії в силу її особливого "місця розвитку": росіяни та народи "Російського світу" не є ані європейцями, ані азіатами. Критики ставили під сумнів географічну та культурну цінність самого терміну "Євразія"; відкидали спрощене антизахідництво євразійців (адже крім ідей комунізму та соціалізму, Захід привніс в культуру християнство та гуманізм); заперечували намагання євразійців перетворити православя на етнографічну ознаку, предикат національною начала. Уявлення про циклічність історії, що розроблялось істориками з XVIII ст., в подальшому знайшло чимало послідовників як в Росії, так і в Європі. Провіденціалістські мотиви в історіософії М.Бердяева, думки про обумовленість історичного процесу якоюсь вищою, позалюдською силою можна помітити вже тоді, коли він стверджує, що "історичне" є "глибоко онтологічним за своєю сутністю", що воно "укорінене в якійсь глибинній першооснові буття" і є одкровенням про найглибшу сутність долі людини і світу. Історія передбачає Боголюдство, вважав М.Бердяєв, характер релігійного та історичного процесу передбачає щонайглибше зіткнення і взаємодію Божества і людини, Божественного фатуму, Божественної необхідності та незбагненої людської свободи.
План
План
1. Історіософська дискусія словянофілів і західників
2. Погляди на історію в ідеології євразійців
3. Філософія історії М. Бердяева
1. Історіософська дискусія словянофілів і західників
Список литературы
1.Бердяев Н. Смысл истории. М., 1990.
2.Данилевский Н.Я. Россия и Европа. М., 1991.
3.Карсавин Л.П. Философия истории. Спб., 1993.
4.Леонтьев К. Цветущая сложность. Избр. статьи. М., 1992.
5.Очерк русской философии истории. Антология.М., 1996.
6.Сборник материалов по истории исторической науки в СССР. М., 1985.
7.Божов СИ. Философия истории Н.Я.Данилевского. М., 1997.
8.3еньковский ВВ. История русской философии: В 2-х т. Париж, 1980.
9.Керимов В.И. Философия истории А.С.Хомякова // Вопросы философии. 1988. №6.
10.Лосский Н.О. История русской философии. М., 1991.
11.Неретина С.С. Бердяев и Флоренский о смысле исторического // Вопросы философии. 1991. №3.
12.Новикова Л.И., Сшемская И.Н. Русская идея как проблема историософии // История как объект философского знания. М., 1991.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
